Дрова – це не розкіш, а засіб для виживання
На цьому тижні дрова нарешті отримали мешканці міста Дружковка Донецької області. 32 родини з радістю і вдячністю приймали нашу допомогу, кажучи, що в умовах їх сьогодення, дрова – це розкіш. На жаль, в місті зараз досить складно. Фронт зі сторони Бахмута дуже активний, обстріли стають частішими та гучнішими. А найголовніше, що це дуже лякає людей. Немає ані роботи, ані засобів для існування. Саме тому навіть дрова та звичайне спілкування з людьми в цій місцевості вважають за розкіш.
31 родина в Харківській області також була вдячна нашій допомозі у вигляді дров. Тут ситуація інша. На території селищ Кирилівка та Гонтарівка Вовчанського району і на теперішній час існують перебої з наданням електроенергії. Про газ взагалі можна забути. Опалення в цих краях здебільшого пічне. І живуть тут майже всі інваліди, або одинокі пенсіонери. Саме таким вразливим категоріям людей ми і допомогли.
Звичайно, не можемо пройти повз відгуки людей:
Любов Степанівна: «Вітаю! Дякую за дрова! Я живу з мамою та зі старшим братом Андрієм. Ми з братом ніде не працюємо, живемо на одну мамину пенсію. У мами маленька пенсія, з якої ми сплачуємо комунальні платежі. Газом ми не користуємося вже як два роки, тому що нема чим платити, дуже дорого. Топимо дровами грубку і готуємо на ній їсти. Гілки ми з братом збирали та носили додому щоб хоч опалити будинок та приготувати поїсти. Я дуже вдячна за дрова. І дякую і за продукти. Ще раз дякую!»
Анастасія Юріївна, 28 років, має інвалідність першої групи після перенесеного інсульту. Проживає в Харківській області разом із тіткою, 43 роки, яка доглядає за нею. Ситуація дуже складна, без чоловічої присутності будинок руйнується, а запастися дровами двом жінкам самостійно майже неможливо. Тому для даної родини наша допомога виявилася вкрай необхідною та своєчасною.
Валентина Олександрівна, 60 років, проживає в Харківській області. Працювала в господарстві дояркою, а зараз ніде не працює у зв’язку з ситуацією в селищі, тож знаходиться на пенсії. Має п’ятеро дорослих дітей, проте двоє з них на війні, а третій – безвісті зниклий. Проживає одна, допомоги чекає нема звідти. Дуже вдячна за надані дрова.
Херсону знов болить…або Ми відповідальні за тих, кого приручили
Херсон! Кожен день з обстрілами, кожен день влучання у будинки.
Два влучання у багатоквартирний будинок, одне прямісінько в квартиру. Люди більше не можуть жити в таких обстріляних будинках. Окрім того на фоні прильотів стаються розриви труб водопостачання та каналізації. Люди залишаються то без води, то без газу, то без світла, а іноді і без всього.
Тож наша робота в цьому регіону не закінчується. І знову ранок, і знову стартуємо з новими силами: дезінфекція, дератизація, осушення.
Внаслідок підвищеної вологості за рахунок підриву Каховськох ГЕС та затопленню міста у квартирах повно плісняви. Але після нашої допомоги стіни знов білі. Тож продовжуємо сушити приміщення і отримувати постійну подяку від щасливих мешканців просушених квартир.
А ось і нове завдання, яке наші волонтери з радістю виконують. Отже, на опікунстві нашої команди у Херсоні з’явився дуже цікавий пес – Рей.
Його господарі звернулись до нас із проханням допомоги. Місцевість, де проживав господар пса Михайло зі своєю дружиною знаходиться у червоній зоні. Часті прильоти, періодична відсутність світла, тепла і води просто унеможливили нормальне життя родини у їхньому будинку. Було прийнято рішення про евакуацію до більш безпечного місця. Але ніхто не хотів брати у квартиру з такою великою собакою. Тож пан Михайло звернувся до нас за допомогою у годуванні песика. Ми погодились. Він лишив нам ключі від свого двору і забезпечив хвостатого їжею, тож тепер кожного ранку ми приходимо годувати песика в надії, що це жахіття Херсонських обстрілів скоро закінчиться і господарі тваринки повернуться. А поки наша команда волонтерів у Херсоні опікується і братами нашими меншими. Нікого не полишаємо. З любов’ю допомагаємо всім
Допомога у Донецькій області
Коли ми їдемо до Донецької області, ми намагаємося взяти з собою якомога більше різних видів допомогу. В містах Костянтинівка та Дружковка було роздано 100 одиниць хлібу та 120 наборів з продуктами. В міста Краматорська та Славянськ завезли побутову хімію. Як раз встигли до свята, тому попит на таку допомога був великий. Ситуація в містах напружена, побутова хімія вартує дорожче, ніж в інших містах України. А люди не мають достатньо коштів, щоб забезпечити родини всім необхідним. Вдячність від людей тут за звичайну побутову хімію розчулювала до сліз.
Вдячність від мешканців Харківської області
ЗНАМ’ЯНКА
«Я, Іван Федотович, 69 років, пенсіонер за віком, після початку війни остаточно перемістився до села Знам’янка Харківського району Харківської області і на даний час тут і проживаю. На даний час проходжу відновлення після невідкладної хірургічної операції, тому фінансово зараз збіднілий, так як поніс немалі витрати на відновлення здоров’я. Дякую МБФ «Крок з надією» за надані щотижнево безкоштовні батони та бажаю всім людям, причетним до такої справи – мирного неба над їх головами!»
ПЕРВОМАЙСЬКИЙ
Помощь получили пенсионеры переселенцы инвалиды, многодетные семьи, безработные, беженцы.
«Я, Олена Іванівна, 67 років, самотня пенсіонерка. Два роки тому приютила в себе чотирьох переселенців з півночі Харківської області. Двоє з них взагалі не мають жодного документа, оскільки в селищі, з якого вони приїхали, не залишилось жодного вцілілого будинку. Дуже вдячні за вашу допомогу, завдяки ній, я можу і надалі підтримувати переселенців, які мешкають зі мною».
КАМ’ЯНА ЯРУГА та МАЛА ДАНИЛІВКА
В цій місцевості вдячність отримували від підлітков та батьків дітей, яким влаштовували творчі зустрічі по плетінню браслетів різними видами плетіння, а також за щотижневий хліб та продуктові набори.
Невичерпний Нікополь Дніпропетровської області
Як відомо, місто Нікополь дуже страждає від нестачі води. І кожного разу, ми намагаємося хоч трошки поповнити їх запаси, хоч трошки нагадати людям, що вони не самотні і кожним наданим літром води ми виражаємо свою підтримку. 800 бутилів води було надано в Нікополі. Частина з них була направлена в селища Закам’янка, Менделєєвка, Охотниче, Шолохово, Максимівка та місто Марганець.
Окрім організованих роздач води, адресну допомогу отримали також 60 родин, що були дуже вдячні за це.
А ось і декілька яскравих історій.
Валентина Расовцева, пенсіонер, онкохвора. Веде самотній спосіб життя, родичів не має. Єдиний син проживає по ту сторону кордону. Зі зрозумілих причин зв’язок між ними розірвано. Довгі роки боротьби з тяжким захворюванням не змогли зламати стійку натуру. Залишається оптимістичною та активною.
Пронін Сергій, батько двох дітей. Не дивлячись на відносно молодий вік, Сергій пройшов значний шлях. Молодість, на жаль, це – недолік, який швидко проходить. Залишаючи собою лише спогади і помилки, над виправленням яких трудишся в зрілості. Але Сергій проходить випробування з надією в краще майбутнє. Другий шлюб в нього, на жаль, не кращій за перший: аліменти, конфлікт з дружинами, кинуті діти, роки поневірянь і пошуку себе, життя в гуртожитку. Маленький син від другого шлюбу, що залишився проживати з татком, це саме та людина, за ради якої хочеться жити і йти далі.
Кривий Ріг за межами міста
Як завжди активна група волонтерів в Кривому Розі працює потужно та системно не тільки по своєму місту, а й виїжджаючи за межі рідних пенатів. В прифронтову зону було доставлено продуктові набори та медикаменти. Також, щотижнева видача хлібу була актуальна. Як завжди. Вага розданої гуманітарної допомоги склала 3000 кг.
Павло, 75 років, переселенець з Курахово, чий будинок було вщент зруйновано. Рідних не має, зараз живе за рахунок підтримки держави. Дуже вдячний за нашу підтримку.
Дивовижні історії з Кам’янського
«Я, Ольга, мені 34 роки, мешканка Сєвєродонецька. Напочатку війни, коли обстріли все частіше почали лунати в нашому місті, мешканці почали виїжджати. Я з родиною покинула рідну домівку. Зараз винаймаємо дім біля районного центру, але сподіваюсь повернутись, оскільки є надія, що нас будинок залишився придатним для проживання. Дуже дякую спонсорам за таку вагому підтримку в такий скрутний час. Дякую і хай Вас Господь береже»
«Я, Інна Борисівна, мені 62 роки. У 2022 року приїхала з Добропілля Донецької області. Проживаю у місті Кам’янське. Живу окремо від дітей. У цей тяжкий час дуже дякую за гуманітарну допомогу, за хліб, за турботу, яку ви даруєте всім нам!»
Таким чином, було надано гуманітарну допомогу 8100 осіб, а ще 9500 осіб отримали безкоштовний хліб.
Психологічна підтримка та відновлення ментального здоров’я людини
І скільки ж всього є вам розповісти про психологічно-соціальний напрямок в діяльності фонду. І скільки ж всього було зроблено для реалізації різних проєктів.
Регулярні зустрічі груп психологічної підтримки – розмовляємо про те, як жити повноцінним життям у нових умовах, як впоратися зі стресом. Проводить такі зустрічі коуч-тренер Хороших Наталія.
Клуб «Антистресова Англійська» має на меті — подолання стресу через вивчення іноземної мови. Проводять коуч-тренер Хороших Наталія та коуч-тренер Білан Павло.
Зустрічі клубу «Позитивне батьківство» організовані щоб покращити атмосферу в родині та стати більш обізнаними з питань будування відносин з дітьми. А розповідає Вам про такі важливі речі Єременко Вікторія.
«Вечора надії» або бесіда з капеланом, на якій обговорюють питання щодо емоційного та духовного стану людини. Проводить такі зустрічі духовний наставник Коробка Олексій.
Клуб «Позитивна Українська», завдяки якому українську мову можна не тільки вивчити, а й полюбити. Окрім цього, кожний може отримати позитивні емоції. А допомагають плавати в океані знань граматики та правопису рідної мови тренер-консультант Жабровець Ірина та викладач української мови Шкурко Олена.
