Екстремальна поїздка або….за 5 км до пропасті
Однією з найекстремальніших поїздок на цьому тижні стала поїздка в прикордонну зону в Харківській області. Як ви пам’ятаєте, найближче до кордону ми наближалися за 15 км в с. Золочев, але вже тоді ми точно знали, що гостра потреба в дровах є в селищі Олександрівка Золочевського району. А воно знаходиться лише до 5 км від кордону. Сказати, що там зараз загострена ситуація – це не сказати нічого. Електричної енергії в селищі майже немає, як і газу. А майже всі будинки з пічним опаленням. Коли ми везли туди дрова, нас попередили одразу, що їх потрібно швидко розгрузити в безпечному місці, з якого вже власними силами місцевої адміністрації буде організована доставка дров до будинків. Таким чином, дрова отримали 39 родин.
Ще одна машина з дровами поїхала на схід Харківської області в Волчанський район. Там ми знайшли тридцять одну родину, які взагалі не отримувала допомогу не від держави, не від інших організацій. Так як цю територію нещодавно звільнили, мешканці будинків почали туди повертатися, але, на жаль, умови для життя лишаються дуже складними і наша допомога з дровами викликає велику подяку в людей, що там живуть.
Бареєва Ніна, мешканка Чугуївського району розповідає, що її чоловік чорнобилець, має групу інвалідності та є на сьогодні маломобільним. Також на її отриманні знаходиться 85-річна мати. Ніна щиро дякує за надану допомогу.
Придорожний Петро, мешканець Чугуївського району. Він є одиноким літнім чоловіком, який знаходиться на утриманні соціального працівника. На одну пенсійну виплату він не має можливості придбати деревину. Петро також висловлює щиру подяку благодійному фонду.
А що там на правому березі Дніпра в Херсонській області?
Ми точно знаємо, що і на півдні України нас дуже чекають, тому кожного тижня ми плануємо поїздки в Херсонську область. На цьому тижні це були селища Михайлівка, Милове, Новокаїри та місто Беріслав. Якщо подивитись на карті, то одразу видно, що ці населенні пункти розташовані на самісенькому краєчку правого берега Дніпра. Це каже про те, що обстріли в цих містах навіть не регулярні, а просто постійні. Сюди ми привезли те, що необхідно для життя, те, що не дає померти, те, що возять дуже мало, так як бояться їхати в ці районі…. Це дрова та продуктові набори. Наші спонсори «Ukraine TrustChain» дуже постійні в своїй допомозі народу України і наш крутий Проєкт «Дрова» існує, надихає, живе, розвивається та йде вперед саме завдяки ним. Згідно приблизних підрахунків, дров, які привезли ми цього разу, повинно вистачити мешканцям Беріслава до прихода теплої весни.
Не обійшлося без пригод. Коли вже під’їжджали до Беріславу, в одній з наших трьох фур з дровами лопнуло колесо. Мало того, що це було досить голосно, так і ще місце, де це трапилося, було на виду. Слава Богові, колесо вдалося змінити дуже швидко і ніхто не постраждав. Але картини фур, з понівеченими кабінами, будуть ще довго снитися нам ночами. На жаль, стратегія ворога націлена на те, що не тільки зруйнувати інфраструктуру, а й завдати шкоди життю людини. Саме з цих причин, ворожі дрони часто направляються саме на кабіни фур і тоді страждає не тільки техніка, так як водії рідко залишаються живими після таких атак.
Допомога в Херсоні
Також, наша подорож правобережжям Херсонщини не могла обійтися і без допомоги в самому Херсоні. Там в нас працює постійна команда волонтерів, які находячись та мешкаючи там, допомагають усувати наслідки страшної події, які відбулася 6 червня 2023 року – руйнування Каховської дамби. На жаль, в декількох районах місця ще стоїть вода, яку необхідно викачувати, а приміщення після якої необхідно осушувати. Для цього, ми використовуємо осушувальні пристрої, які працюють від генераторів. Крім цього, Херсон потерпає від щурів, яких ми травимо кожного дня, а потім проводимо дезінфекцію приміщень. Але не минає і дня, щоб до нас не звернулись люди, які вже просто не знають, як з цими гризунами боротись. На цьому тижні нашій команді БФ «Крок з Надією» у Херсоні зателефонувала пані Ольга і попросила про допомогу в боротьбі з шкідниками, які їй попрогризали стіни. Вона намагалась вивести їх самотужки та нічого не вийшло. Ми приїхали і зробили дератизацію. По ходу роботи стало зрозуміло, що і без дезінфекції тут не обійтися. Через значні перепади температури в квартирах людей, які існують з причини нестабільної роботи тепломереж через постійні обстріли критичної інфраструктури, з’являється пліснява. Таким чином, ми працюємо комплексно усуваючи наслідки лиха.
Розповідь з перших вуст
Розповідає Олександр, наш волонтер, після поїздки по Херсонщині:
«Для мене це була особлива подорож, тому що саме цим шляхом я виїжджав з окупації і кадри тієї поїздки в моїй голові лишились назавжди.
Дорога до села була понівечена, хоча я пам’ятав її ще новенькою і неушкодженою. Людей дуже мало, машин ще менше.
В той день, на жаль, не всім вдалося виїхати з окупації.
Чую слова як зараз: «Я мог тебя расстрелять»… Безпомічний, не знаючи що сказати, я перевів погляд з нахабного окупанта на дорогу, де ліворуч від мене стояло вже розстріляне авто. «Неужели тут что-то поменялось когда мы пришли»? Мені хотілось сказати все, що я думаю, але це могли б бути останні мої слова. Поруч сиділа дружина, на задньому сидінні оченята моїх дітей вивчали людину зі зброєю у руках. Я дав собі обіцянку, що вивезу свою сім’ю у безпечне місце і я маю це зробити. Я проковтнув усю ненависть і відповідав спокійно. Нас пропустили далі. У той момент я твердо вирішив, що повернусь. Мені було дуже соромно виїжджати з МОГО міста. У той момент я твердо вирішив, що буду робити все, що в моїх силах за для допомоги Херсону і Херсонцям. Ми виїхали. Знаєте, чоловіки теж плачуть. Я плакав коли побачив жовто-блакитний стяг. І мені стало так боляче за тих, хто лишився. Мені було соромно казати, що я виїхав, соромно виставляти на своїх сторінках в соціальні мережі природу вільної України, їжу, танці та все, що люди фотографують в звичайному житті, тому, що, були ті хто лишився в окупації. Мій шлях почався на місці, де стояв вкопаний БТР із літерою “z”. І от я повернувся, як і обіцяв собі. І от я на тому самому місці, де ти хотів мене з родиною розстріляти. Де ти??? Чи живий ти ще??? Я впевнений, що ти мене не пам’ятаєш серед потоку людей, які втікали від вашого «Мира». А я чітко запам’ятав твої втомлені очі. І саме завдяки тобі та тому іншому, який перекрив мені дорогу БТРом на Острові – я змінився у середині, я змінився назавжди. І навіть коли закінчиться ця війна, вона залишиться в мені. Вона залишиться в мені… Вона залишиться в мільйонах українців, в яких ви відібрали те, ким вони були…»
Допомога в Донецкій області
В селищах Донецької області Костянтинівка та Дружковка, завдяки нашим спонсорам «Restoring Vision», ми роздавали безкоштовні окуляри. Всім нужденним також роздавали хліб від спонсорів «Ukraine TrustChain».
В містах Краматорськ та Славянськ роздавалася гуманітарна допомога у вигляді і продуктових наборів, і окулярів, і, навіть, одягу. Ситуація напружена із-за обстрілів, тому і люди і цій місцевості потребують не лише продуктової, а й моральної підтримки, яку ми надаємо спілкуючись та вислуховуючи їх.
Харківська область очами підлітків та дітей
А от у самому Харкові, селищах Кам’яна Яруга та Мала Данилівка нас дуже чекали підлітки. Вже не вперше ми проводимо для них програму психологічно-соціального напрямку, націлену на відновлення морального здоров’я «Долаючи лихо». Також, всім, хто потребує, роздавали хліб. А потім було найцікавіше: з дітьми та підлітками ми організували дитячі заняття, на яких дітки вчилися вишивати на картоні.
А от місто Краснодар та селище Знаменка Харківської області отримали багато видів гуманітарної допомоги. Продуктові набори, хліб, окуляри, одяг – все це ми з радістю роздавали людям.
Таким чином, цей тиждень в Харківській області пройшов яскраво та дивовижно.
Дніпропетровська область Нікопольский район – як ви?
А от в Дніпропетровській області ми поїхали на Нікопольщину, а саме в селище Веселе. І хоча назва цього селища вселяла надію, в реальності все було по іншому. Дуже часті обстріли та вибухи, до яких люди все майже звикли. Загалом в селище 62 особі в цей раз отримали нашу допомогу у вигляді окулярів. І саме ці люди були дуже вдячні, за цей проєкт. Не можемо пройти повз зворушливі історії людей з цього регіону:
Яна, мешканка села Менделіївка. Одна з небагатьох молодих родин, що залишились у селі. Чоловік днями безперервно працює водієм у полях. Разом виховують сина студента. Не дивлячись на сувору дійсність сільського життя, впираються щосили. Не уявляють себе у відриві від землі, яка їх годує. Незважаючи ні на що, залишаються надзвичайно відкритими та доброзичливими людьми.
Ольга, єдина молода мама у селі, що вимирає. Самостійно виховує малюка, чоловік на фронті. Військомат забрав усіх молодих чоловіків у селі. Дуже хвилюється про долю чоловіка, який зараз перебуває у гарячій точці.
Людмила, переселенець, поїхала з Нікополя через бойові дії. Чоловік не дочекався закінчення війни – помер, так і не побачивши рідного дому. Допомагаємо їй, її дітям та маленькій онучці.
Валентина, мешканка Покрови, педагог молодших класів вищої категорії. Колись допомагала нам у поширенні допомоги пенсіонерам Покрови. Будучи пенсіонером змушена працювати через утримання дочки та онуки.
Адресна допомога Павлоград та Дніпро
Як ми вже раніше розповідали, один з важливих напрямів допомоги – це адресна допомога. І саме в Павлограді та Дніпрі цей напрям дуже стрімко розвивається. В Павлограді отримали таку адресну допомогу 495 переселенців, а в Дніпрі була організована допомога у вигляді хлібу для реабілітаційного центру «Ковчег», що розташований в селищі Кіровське, та для будинку престарілих в селищі Горянівка.
Новомосковськ, Магдалинівка, Кривий Ріг.
У Новомосковську та Магдалинівці було видано 800 кг продуктиових наборів та 300 кг хлібу. Також, дуже велика подяка зв одяг, який ми роздаємо завдяки проєкту «Поділись теплом». А от у Кривому Розі було організовано роздачу гуманітарного вантажу вагою 2000 кг. Хліб роздавали в постійному режимі, надали його і безхатькам, і в лікарні міста. Крім цього, були організовані психологічно-соціальні тренінги для відновлення морального здоров’я.
Активне Кам’янське
У волонтерському центрі міста Кам’янське робота кипить. Чого тільки не робили наші бджілки-волонтери:
– прийом та видача хліба;
– доставка хліба, харчів та гуманітарної допомоги у волонтерські центри та пункти видачі Кам’янського та у лікарню;
– видача харчових наборів – 30 шт;
– організація благодійних обідів;
– організація комплексної, групової психолого-соціальної допомоги;
– робота масажного кабінету;
– виготовлення окопних свічок для ЗСУ;
– навчання на двохденному семінарі «Долаючи лихо».
І також ми не можемо пройти повз відгуків вдячних людей:
«Я, Любов Валентинівна, мені 45 років, мешканка Авдіївки. Приїхала в квітні 2022 року з мамою 75 років та донькою 18 років. Житло наше згоріло. Повертатись нема куди. Дякую за гуманітарну допомогу, дякую за те, що є такі люди, які допомагають нам в важкий час».
«Я Надія, мені 37 років, мешканка м. Червоногорлівка Донецької області. Наше місто зазнало обстрілів ще в 2014 році, а ми вже на той час були переселенцями, але в 2022 році ми прибули в м. Кам’янське. Приїхала с донькою та батьками. Житло винаймаю. Велике дякую за таку підтримку, допомогу в такий скрутний час і сподіваюсь надалі будуть підтримувати».
«Я Марина Степанівна, 37 років, родом із с. Золотарівка Луганської обл. Сєвєродонецького району. Евакуювалася з двома дітками, татом і мамою в травні 2022 року, коли бойові дії підійшли майже впритул до села і декілька днів прожили в підвалі із-за інтенсивних обстрілів. Спочатку приїхали в пгт. Гвардійське через декілька днів в Кам’янське. Дуже вдячні всім хто піклується щоб надати підтримку і допомогу постраждалим. Подяка і за цей смачний хліб, який є доброю підтримкою для нашої сім’ї».
Таким чином, ми допомогли 7950 осіб, а 9500 осіб отримали безкоштовний хліб. Продуктів було видано вагою 21550 кг.
