ХЕРСОНСКАЯ ОБЛАСТЬ
Херсон. Місто, що тримається попри все.
Минулого тижня наша команда виконала низку важливих завдань. Ми годували двох тварин, заправили 14 генераторів, провели дератизацію в трьох приміщеннях, серед яких було велике підвальне. Встановили два осушувачі, щоб допомогти людям у затоплених оселях. Окрім того, придбали й передали продуктовий набір, ліки та засоби особистої гігієни маломобільній людині. Навіть один ліхтар і злакові батончики для конкретної людини – це частинка турботи, яку ми намагаємось дарувати.
У трьох районах Херсона досі немає світла. Через постійні обстріли неможливо передбачити, коли його відновлять. Люди залишаються без світла, тепла, води, а у квартирах, що пронизані крижаним повітрям, починають лопатися труби.
На цьому тижні ми встановили осушуючий пристрій у будинку. Там, на другому поверсі, через холод лопнули труби й вода затопила квартиру нижче. Але і там, і там господарів не було. Лише завдяки уважності сусідки, яка живе за три квартири звідти й помітила воду біля своїх дверей, вдалося вчасно знайти проблему та взятися за її вирішення.
Пані Марина звернулася до нас, бо знала, що команда волонтерів МБФ «Крок з Надією» має досвід у боротьбі з наслідками затоплення – ми вже допомагали людям після підриву Каховської ГЕС. Тож ми встановили осушувач і робимо все можливе, аби в цих квартирах знову можна було жити.
А ще у Херсоні нині справжнє нашестя мишей. Їхня кількість неймовірна, особливо між першим і другим поверхами будинків. Місто порожніє, бо багато людей виїхали, гуманітарна допомога, що прибуває, теж створює умови для розмноження гризунів. І от вже вони не просто бігають під ногами, а прогризають стіни в квартирах. Нашого Сашка ця проблема теж не оминула – доводиться труїти мишей навіть у власному будинку, бо сусідам уже вигризли отвори з обох боків.
Тому день починається так: прокидаєшся, збираєш усе необхідне для боротьби з цією напастю – і їдеш допомагати іншим. Бо тут це не просто чийсь клопіт – це реальність усього міста, де кожен день боротьби наближає нас до відновлення нормального життя.
Донецька область: Костянтинівка, Дружківка
Костянтинівка…
Місто, яке щодня здригається від вибухів. Руйнування дедалі більші, місто стирають з лиця землі. Пошкоджені будівлі, мости, дороги. Ситуація на межі катастрофи – перебої зі світлом, газом, теплом, водою.
Але навіть у таких умовах ми продовжуємо допомагати. Цього разу передали людям хліб, окуляри, побутову хімію та клейонку.
Роздавали хліб тим, хто цього потребує найбільше: пенсіонерам, малозабезпеченим, постраждалим від обстрілів. Але, на жаль, можливо, це була остання видача. У сусідній будинок влучив снаряд – усе зруйноване. Наше приміщення теж постраждало: вибуховою хвилею зірвало дах.
Костянтинівка дякує за підтримку, яку ми змогли надати.
На місці чергового вибуху – глибока вирва.
Ми привезли хліб людям просто під час обстрілів, передали їм клейонку, щоб хоч якось закрити вибиті вікна.
Один із чоловіків розповів, що у нього вдома теж все вибите, але найголовніше – всі живі.
Місяць тому ми допомагали одній родині, передавши опорну палицю. Але виявилося, що їм потрібні дві – чоловік і дружина змушені були користуватися однією по черзі. Дружина – людина з інвалідністю першої групи, їй дуже важко пересуватися. Тож цього разу ми передали ще одну палицю.
“Дякуємо, дякуємо спонсорам за цей подарунок! Він дуже потрібний, особливо зараз – починається бруд, сльота, сніг… Особливо для дружини. Вона ходить тільки з палицею. Спасибі вам!”
Краматорськ, Добропілля, Олександрівка
Потім ми вирушили в гуманітарну поїздку в міста Донецької області – Краматорськ, Добропілля, Олександрівка.
Ситуація на фронті за тиждень погіршилася. Добропілля, що всього за 30 км від Покровська, піддається все більш інтенсивним обстрілам. Гуркіт артилерії не стихає, але місцеві жителі, які залишилися, уже майже не реагують.
Краматорськ теж відчуває війну. Вибухи чути, але поки що здебільшого вдалині.
Ми привезли гуманітарну допомогу не тільки в ці міста, а й заїхали в Олександрівку – колишній районний центр. У цьому районі ми роздали продуктові набори тим, хто найбільше їх потребує. Кожен набір підбирався за списками, щоб допомога потрапила до тих, хто в критичному становищі.
Харківська область
Знам’янка
Василь, 77 років, пенсіонер, вимушений переселенець. Колись жив у Харкові, а зараз мешкає у селі Знам’янка. Живе на пенсію та невелику допомогу для переселенців.
“Щиро дякую за хліб! Для мене це велика допомога. Бажаю Фонду мирного неба і здоров’я!”
Чугуїв і смт Кочеток
Марина, 1954 року народження, пенсіонерка, малозабезпечена мешканка Чугуєва.
“Дякую вам у цей важкий час за вашу підтримку і турботу про нас.”
Мерефа
Ольга, мешкає у Мерефі. У її родині – поранений військовий та донька з інвалідністю.
“Дякую за хліб! Дякую спонсорам, які допомагають людям виживати в такий тяжкий період війни.”
Красноград
Інесса, 45 років, людина з інвалідністю. Маленька пенсія, гостра потреба в підтримці.
“Щиро дякую Фонду за допомогу! Хліб – це справжня підтримка для людей у такі часи.”
Харків, Кам’яна Яруга, Мала Данилівка
Ситуація в Харкові стає дедалі складнішою. Щоденні потужні обстріли. Особливо неспокійними видалися вихідні – з п’ятниці на суботу місто зазнало атаки протягом п’яти годин. Попри роботу ППО, було зафіксовано 9 влучань.
Через сильні обстріли в багатьох будинках повибивало вікна. Наша команда допомогла одній родині відновити оселю, вирішивши всі питання щодо розбитих вікон.
Окрім цього, наша команда підтримала жителів Харкова, які постраждали від прильотів поблизу їхніх будинків.
Допомога дітям та молоді
Вихідні були насиченими. Нам вдалося провести 8 зустрічей для дітей і підлітків та 2 зустрічі за чашкою чаю разом із благодійним обідом.
• Для дітей організували захопливу зустріч на тему “Цікаві факти про китів”.
• Для підлітків – “Вечір настільних ігор”, після якого вони мали можливість поспілкуватися в теплій атмосфері.
• Провели спільне святкування днів народжень усіх іменинників лютого.
• Щосереди та щонеділі організовували зустрічі за чашкою чаю, на які приходило до 50 осіб.
• Неділя: благодійний обід для молоді та дітей, після якого провели майстер-клас “Тюльпани з паперу”.
Родина Володенко
Тамара (36 років) та її донька Валерія (16 років).
Ця сім’я вже три роки є частиною нашої спільноти. Війна змінила їхнє життя, але труднощі почалися ще раніше.
Коли Лєрі було 7 років, її тато загинув в автокатастрофі. У тому ж році в школі трапився нещасний випадок: її штовхнули, і дівчинка отримала тяжку черепно-мозкову травму. Пів року вона провела в комі. Лікарі не давали гарантій, але сталося диво – Віка прийшла до тями. Проте її здоров’я вже ніколи не буде таким, як раніше.
Через війну їхня ситуація ще більше ускладнилася. Тамара втратила роботу, і родина змушена була жити на соціальну допомогу матері-одиначки. Але, на щастя, нещодавно Тамара знайшла нову роботу.
Минулого тижня неподалік їхнього будинку був приліт. Вибуховою хвилею вибило вікна. Але, дякувати Богу, вони залишилися живими та неушкодженими.
Ми продовжуємо підтримувати цю родину і багатьох інших, бо для когось ця допомога – це не просто хліб чи тепла зустріч, а шанс вистояти в найскладніші часи.
Допомога у регіонах: підтримка тих, хто цього потребує
Павлоград
Лприса, 76 років, пенсіонерка, малозабезпечена мешканка Павлограда.
“Дуже потребую продуктової допомоги. Вже давно відвідую програму, мені дуже подобається. Щиро вдячна за підтримку!”
Кам’янське
Робота волонтерського центру у Кам’янському районі була насичена:
✔ Видача хліба
✔ Дитячий центр “Усмішка”
✔ Благодійні обіди
✔ Послуги прання для ВПО та СЖО
✔ Масажний кабінет
✔ Психо-соціальні програми:
• “Сила у слабкості”
• “Зцілення душевних ран”
✔ Творчий осередок “Берегиня”
✔ Видача речей для ВПО та СЖО
✔ Безкоштовні окуляри для ВПО та СЖО
Історії людей, які отримали допомогу
Людмила, 59 років, мешканка Курахівки, Донецька область.
“Ми не хотіли залишати свою домівку, але після потужного обстрілу наш будинок був наполовину зруйнований. 30 серпня 2024 року разом із чоловіком покинули рідне місто. Пізніше до нас приєдналася донька з дітьми. Вдячна спонсорам та фонду за допомогу з продуктами. Слава Богу, що є такі люди, яким небайдужа наша доля.”
Олеся, 46 років, мешканка Авдіївки.
“Евакуювалася у 2022 році, коли лінія фронту наближалася до міста. Разом із сином покинули квартиру, а згодом дізналися, що нашого будинку більше немає. У Кам’янському винаймаємо житло. Сьогодні я отримала безкоштовні окуляри, тепер можу читати! Щиро вдячна фонду за турботу.”
Ірина, 1968 року народження, мешканка Бахмута.
“Разом із чоловіком пів року були під обстрілами. У серпні 2022 року переїхали у Кам’янське до знайомої, тепер винаймаємо квартиру. У вільний час плету маскувальні сітки для ЗСУ. У цей важкий час дуже вдячна спонсорам за допомогу.”
Ми продовжуємо підтримувати тих, хто опинився у складних життєвих обставинах, і дякуємо всім, хто долучається до цієї справи!