Проєкт «Дрова»
Моспанове, Харківська область
Минулого тижня ми продовжили надавати допомогу там, де її потребують найбільше — у населених пунктах Харківщини, де дрова залишаються єдиним порятунком від зимового холоду. Допомога була адресною, точковою, але для тих, хто без неї не зміг би пережити ці морозні дні.
У Чугуєві тепло прийшло до 10 сімей, які щодня борються не лише з холодом, а й із тягарем війни. У самому Харкові підтримали ще 5 родин, для яких дрова стали життєво необхідним ресурсом.
Особливо важливою стала допомога шелтеру на околиці Харкова. Це місце, де знаходять притулок від 80 до 100 людей — евакуйовані сім’ї з дітьми та літніми родичами, яким більше нікуди податися. Цей шелтер живе своїм неспокійним життям, мов мурашник: хтось приїжджає, хтось їде далі, волонтери допомагають знайти рідних, з якими можна було б возз’єднатися. Але для багатьох це тимчасове житло стало єдиним прихистком, де вони можуть відчути хоча б крихту безпеки.
Також ми знову повернулися до селища Моспанове в Чугуївському районі. Це місце добре нам знайоме ще з минулого року. Тут живе багато переселенців, серед яких багато літніх людей, які залишилися сам на сам із труднощами. Газопостачання у селищі так і не відновлено, тож люди гріються виключно дровами. Ми бачимо знайомі обличчя, зустрічаємо нових людей, і всі вони потребують тепла не лише в оселях, а й у серцях.
Охоплено допомогою:
• Моспанове: 50 с/м дров, 25 дворів
• Чугуїв: 20 с/м, 10 дворів
• Харків: 10 с/м, 5 дворів
• Шелтер на околиці Харкова: 20 с/м, 10 домогосподарств
• Кам’яна Яруга: 8 с/м, 4 двори
Загалом:
• Охоплено — 54 домогосподарства
• Роздано — 108 с/м дров (86,4 тонни)
Окрім цього, ми розпочали масштабне завезення дров до Богодухова. До кінця тижня плануємо завершити всі заплановані доставки, щоб жоден дім не залишився без тепла.
Бо тепло — це не лише про дрова. Це про турботу, підтримку і віру, що навіть у найтемніші часи поруч є ті, хто не залишить тебе наодинці з бідою.
Херсон
Минулого тижня команда МБФ «Крок з надією» працювала на повну, надаючи підтримку там, де вона вкрай необхідна. В умовах постійної небезпеки, відсутності базових зручностей і загрози для життя наша допомога стає не просто підтримкою, а справжнім рятівним колом для багатьох.
Евакуація з червоної зони: історія порятунку
Мікрорайон Східний, Херсон — місце, де життя буквально висить на волосині. Це найбільш небезпечний район міста, що знаходиться впритул до Антонівського мосту, який перетворився на гарячу точку через постійні атаки ворожих дронів. Тут немає світла, води, тепла й газу. Люди живуть у темряві, серед постійної тривоги, ховаючись у підвалах.
Ми довго намагалися переконати одну родину з чотирьох людей евакуюватися. Вони трималися, сподіваючись, що зможуть вистояти. Але ми знали, що з кожним днем залишатися там стає дедалі небезпечніше. І ось нарешті вони погодилися.
Евакуація була справжньою спецоперацією. Потрібно було дочекатися слушної миті, коли погана, вітряна погода знизить активність дронів.
Використали лише легкові автомобілі — маневрені та швидкі. Весь маршрут ми долали з напругою, готові до будь-якого розвитку подій.
Вже на безпечній відстані одна з автівок задиміла — згоріла проводка. Але це вже була зона, де можна було безпечно зупинитися і усунути проблему.
Головне — усі врятовані, усі живі, усі в безпеці. Ми поселили родину у спокійнішій частині міста й залишаємося з ними на зв’язку. Вони знають: вони не залишені сам на сам зі своїми проблемами. У найтяжчі моменти поруч завжди буде хтось, хто готовий допомогти.
Це наша місія. Це «Крок з надією».
Донецька область
Костянтинівка, Дружківка, Краматорськ, Слов’янськ, Миколаївка
У прифронтових містах Донецької області життя продовжується всупереч усьому. Щоденні обстріли, руйнування, відсутність базових речей — все це стало для людей суворою реальністю. Проте команда МБФ «Крок з надією» не припиняє працювати, щоб підтримати тих, хто залишився в епіцентрі трагедії.
Костянтинівка та Дружківка: життя під обстрілами
Костянтинівка зараз — місто, що постійно зазнає обстрілів із ствольної артилерії. Вулиці порожніють, будинки — зруйновані, а на обличчях людей — втома і тривога. Посилились перевірки, але навіть у таких умовах ми продовжуємо робити те, що можемо.
Одна з історій, яка торкає до глибини душі, — це історія Віктора. Його дім пошкоджений вибухом: уламки посікли дах, утворивши діри. Віктор самотужки залатав їх, бо їхати йому нікуди і немає за що. У нього зламалися окуляри, а без них він майже не бачить. Ми передали йому нові окуляри та хліб — і ці, на перший погляд прості речі, стали для нього справжнім порятунком. Його вдячність — це нагадування, наскільки важливою може бути найменша підтримка.
Що ми зробили в Костянтинівці та Дружківці:
• Роздали памперси для дорослих, які потрібні людям із обмеженою мобільністю.
• Передали продуктові набори для родин, які залишилися без засобів до існування.
• Провели дитячі майстер-класи, даруючи дітям хоча б коротку мить радості серед сірих буднів війни.
• Організували благодійний обід, де люди могли не лише поїсти, а й відчути тепло спілкування та підтримки.
Краматорськ, Слов’янськ, Миколаївка: гуманітарна місія
Наша команда здійснила поїздку з метою надання гуманітарної допомоги та соціально-психологічної підтримки для мешканців Краматорська, а також відвідала Слов’янськ і Миколаївку.
Ми привезли людям те, що їм зараз найнеобхідніше:
• Хліб — як символ життя і надії.
• Продукти харчування — базові набори для підтримки сил у важких умовах.
• Цукор, який для багатьох став справжньою розкішшю в умовах дефіциту.
Та найважливішим було не лише те, що ми привезли, а й спілкування. Ми слухали людей, ділилися з ними теплом, намагалися підтримати морально. Адже іноді добре слово лікує краще за ліки.
Кожен наш крок у цих містах — це крок із надією.
Для тих, хто залишився. Для тих, хто чекає. Для тих, хто бореться за життя попри все.
Харківська область
Знам’янка, Чугуїв, Кочеток, Мерефа, Первомайський, Дергачі, Харків, Кам’яна Яруга, Мала Данилівка
У важкі часи війни прості речі набувають особливої цінності. Хліб, що завжди був символом життя і достатку, зараз стає справжнім порятунком для багатьох. Команда МБФ «Крок з надією» продовжує підтримувати людей у Харківській області, доставляючи найнеобхідніше тим, хто цього потребує найбільше.
Знам’янка: хліб, що дарує надію
29 січня 2025 року у селі Знам’янка Харківського району було видано 200 хлібин. Допомогу отримали внутрішньо переміщені особи (ВПО), пенсіонери, люди з інвалідністю, малозабезпечені та багатодітні родини.
Історія Наталії:
«Мене звати Наталії, мені 32 роки. Проживаю в Знам’янці з двома малолітніми дітьми. До війни працювала кухарем у дитячому садку, але коли почалися бойові дії, садок закрили, і я залишилась без роботи. Кожної середи нам привозять безкоштовний хліб. Це велика допомога для мене і моїх дітей. Щиро дякую Фонду “Крок з надією” за ці смачні хлібини. Бажаю всім здоров’я, успіхів і найголовніше — миру!»
Чугуїв та смт Кочеток: підтримка для найвразливіших
29 січня допомогу отримали ВПО, люди з інвалідністю, багатодітні сім’ї, пенсіонери, малозабезпечені та тимчасово безробітні.
Слова подяки від Марини (1947 р.н.):
«Я — пенсіонерка, живу в Чугуєві. Дякую вам за допомогу в цей важкий час. Ваше тепло і турбота дають нам надію вистояти.»
Мерефа: 300 хлібин надії
У місті Мерефа роздали 300 хлібин переселенцям, пенсіонерам, людям з інвалідністю, багатодітним родинам і тимчасово безробітним. Люди висловлюють щиру вдячність спонсорам і фонду «Крок з надією» за хлібну допомогу, яка так потрібна у ці нелегкі часи.
Первомайський: коли хліб стає розкішшю
На з вулицб міста було видано 140 буханок білого хліба. Допомогу отримали пенсіонери, переселенці, люди з інвалідністю, безробітні, біженці, малозабезпечені та багатодітні родини.
Ситуація у місті погіршується: ціни на продукти, ліки та паливо стрімко зростають, і хліб стає справжнім скарбом для багатьох.
Дергачі: стабільність серед нестабільності
У Дергачах видали 50 хлібин пенсіонерам, людям з інвалідністю, безробітним, багатодітним сім’ям і малозабезпеченим.
Ситуація залишається напруженою: вибухи, постійні повітряні тривоги, відключення світла та води стали частиною повсякденного життя. Люди дякують фонду за стабільність і підтримку навіть у найважчі дні.
Харків, Кам’яна Яруга, Мала Данилівка: підтримка в умовах постійної загрози
Обстановка залишається напруженою. Щоденні обстріли, атаки дронів-камікадзе, особливо вночі, створюють атмосферу постійної тривоги. Проте навіть у таких умовах наша команда продовжує працювати.
Що вдалося зробити:
• Допомогли молодій сім’ї з Харкова відправити дитячі речі до Полтави.
• Провели зустріч на тему «Не зациклюйся», де люди могли поділитися переживаннями і отримати психологічну підтримку.
• Для дітей організували заняття «Коли крокодили лишилися без обіду», а також майстер-клас «Органайзер для олівців».
• Провели благодійний обід і традиційне чаювання, яке об’єднує до 50 людей щосереди та щонеділі.
Було видано 150 буханок свіжого хліба пенсіонерам, переселенцям, людям з інвалідністю, безробітним, малозабезпеченим і дітям.
Ганна, 79 років:
«Я пенсіонерка, і мені дуже потрібна не лише матеріальна підтримка, але й душевне тепло. Щиро дякую фонду за хліб і за те, що пам’ятаєте про нас.»
Кожна буханка хліба — це не просто їжа. Це символ турботи, уваги й надії. Ми працюємо, щоб люди відчували, що вони не самотні. І разом ми обов’язково подолаємо ці важкі часи.
Дніпропетровська область
Нікополь, Марганець, Павлоград
Наша команда МБФ «Крок з надією» продовжує надавати всебічну підтримку людям, які опинилися у скрутних життєвих обставинах через війну. Кожен тиждень — це нові виклики, але й нові можливості допомогти тим, хто цього потребує найбільше.
Нікополь: турбота про людей і підтримка військових
Цього тижня команда Нікопольського центру підтримки населення активно працювала, надаючи допомогу місцевим жителям.
Що було зроблено:
• Роздано очищену питну воду, продукти харчування, подушки та покривала, які були люб’язно надані для нашого регіону.
• Організовано видачу подушок і покривал за адресою: вул. Марганецька, 4, 2 лютого о 10:00.
Додаткова допомога:
• Роздано урологічні прокладки для пенсіонерів, які їх потребують.
• Провели акцію «Усміхнись», під час якої дарували солодкі батончики. Радість і вдячність людей були безмежними!
• Продовжуємо реалізацію проекту з видачі окулярів у місті Марганець. Люди з нетерпінням чекають на прийом офтальмолога.
Підтримка багатодітних сімей:
• Завітали до багатодітних родин Марганця та будинку сімейного типу, де роздали солодощі.
• Від імені 40 дітей і їхніх батьків передаємо щирі слова вдячності за підтримку.
Підсумки розданої допомоги за тиждень:
• 3000 літрів очищеної води
• 10 ящиків рису
• 5 ящиків консервованих супів
• 30 ящиків дитячого харчування
• 80 пар окулярів
• 2 упаковки консервованої квасолі
• 3 ящики батончиків
• 50 упаковок вівсяних пластівців (для багатодітних родин)
• 80 подушок і 80 покривал
• 10 упаковок урологічних прокладок
• 20 упаковок макаронів
Павлоград: допомога тим, хто шукає підтримки
У місті Павлоград ми надали допомогу людям, які вимушено покинули свої домівки через війну.
Історія Ірини:
«Мене звати Ірина, мені 62 роки. Я приїхала до Павлограда з Покровського району. Потребую медичної допомоги та ліків. Щиро дякую фонду за продуктову допомогу і моральну підтримку. Це важливо, коли знаєш, що ти не сам.»
Кожен день — це новий шанс змінити чиєсь життя на краще. Ми працюємо для того, щоб подарувати людям не лише матеріальну підтримку, а й віру в краще майбутнє. Дякуємо всім, хто підтримує нашу діяльність!
Кривий Ріг. Дороги, що ведуть до надії
Зима тримає міцно свої володіння, холодними вітрами розриваючи спокій міст і селищ. Але є речі, які не зупиняє жоден мороз, — це людська турбота та прагнення підтримати тих, хто втратив усе, крім надії. З 29 січня по 3 лютого команда волонтерів долала сотні кілометрів, несучи людям не просто гуманітарну допомогу — вони везли тепло, яке не згасає навіть серед холоду війни.
Кривий Ріг зустрічав їх з втомленими очима, але в кожному погляді жевріла іскорка надії. Відправляючись у дорогу, вони везли хліб, продуктові набори, речі першої потреби, але найбільше — увагу та співчуття. Маршрути тягнулися до Дніпра, де отримували нові вантажі допомоги, до Софіївки, де втішали переселенців словами підтримки, до Радушного, де хліб ставав символом стабільності в нестабільному світі. Загалом понад 3 400 кг допомоги дісталися тим, хто потребував її найбільше.
Софіівка
У Софіївці хліб роздавали в будинку милосердя. Тридцять буханців для тридцяти самотніх людей, які доживають свої роки, дивлячись у вікна, що вже давно не відкриваються для когось рідного. В їхніх очах — вдячність не тільки за хліб, але й за сам факт, що про них не забули. Ще сто буханців пішло для переселенців, людей з інвалідністю та сімей у скрутних обставинах. У Радушному теж чекали на тих, хто привозить хліб — простий, теплий, але сповнений сенсу.
Кам’янське
А в Кам’янському життя точилося у волонтерському центрі. Тут не було місця для байдужості. Хліб роздавали пенсіонерам і переселенцям, продукти — тим, хто залишився без даху над головою, а добрі слова — усім, хто забув, як це: відчути тепло людської уваги.
Валентина, 72 роки, пережила втрати, які не вміщаються в рамки звичайних розповідей. Її дім в Авдіївці зник під завалами, разом із ним — усе життя. Валентина мешкала в підвалі, поки не евакуювалась. Потім були Царичанка, Мирноград, де війна наздогнала її знову, і зрештою — Кам’янське. Її голос тремтить, коли вона говорить:
“Навіть цей хліб нагадує про доброту і допомагає забути пережите.”
Інша історія — про Надію, 58 років. Вона втратила дім у Мирнограді, її чоловік — руку, слух і здоров’я. Їхній кіт вижив, хоча тіло його було всіяне уламками. Зараз вони у Кам’янському, де чоловік готується до протезування, а Надія шукає роботу. Її слова прості, але важкі, як камінь на серці:
“Ви робите велике діло, допомагаючи людям, у яких нічого не залишилося.”
У дитячому центрі «Усмішка» сміх дітей ще звучить, ніби війна — це щось далеке. Там проводять заняття, роздають солодощі, організовують обіди. Є й місце для тих, хто втомився від боротьби з реальністю — працює масажний кабінет, діє психо-соціальна програма «Сила у слабкості», де люди знаходять сили знову вірити.
А ще була Ліана. Їй 76. Її вікна дивилися на руїни Попасної, і вона добре знає, як виглядає життя після втрати. Зараз вона у Кам’янському, і коли отримує нові окуляри, каже просто:
“Дякую за можливість знову бачити світ. Він ще є. Попри все.”
Ці дороги, хоч і зруйновані війною, ведуть до людей. І поки є ті, хто їх долає — надія не згасає.