ПРОЄКТ ДРОВА
Завдяки нашим партнерам, організації Ukraine TrustChain, цього року ми змогли реалізувати важливий проєкт, який став справжнім порятунком для багатьох родин — забезпечення дровами. Тепло в домі, особливо в зимовий період, є критично важливим, і ця ініціатива вже принесла неабияку полегшення людям, котрі переживають важкі часи.
Минулого тижня ми здійснили поїздки до кількох населених пунктів Харківської області. Одним із таких став Золочівський район, що знаходиться всього за 16 кілометрів від лінії фронту. Тут тривають постійні артилерійські обстріли, хоча масштабні бої та прориви не відбуваються. Тим не менше, ситуація залишається складною. Люди не евакуюються, продовжують жити під постійними загрозами, і це додає додаткових труднощів. Більшість селищ не потрапляє в жодні соціальні категорії, тому не отримує державної допомоги.
Ми обрали сім’ї, де найбільше потребують допомоги — люди похилого віку, малозабезпечені родини з дітьми та ті, хто втратили своїх годувальників. В одній з таких родин, що проживає в Івано-Михайлівці, ми зустріли особливу історію. Це родина, яка приїхала з Покровська, втікши від бойових дій. Наша допомога стала для них життєво важливою. Ми привезли дрова, адже для них ця зима стала першою в новому місці. Це була маленька, але дуже важлива частина нашої допомоги.
Однією з найбільш тривожних і зворушливих історій стала доля похилої жінки, яка самотужки виховувала внука, бо його мати була позбавлена батьківських прав. Хлопець, народжений у 1998 році, був призваний до армії. Не так давно надійшло сповіщення, що він загинув на фронті. Ми вирішили в першу чергу допомогти цій жінці, яка втратила єдиного годувальника. Їй потрібна була наша підтримка в такий важкий момент — через три дні планували похорон сина.
Також ми зустріли переселенців з Вовчанська, які зараз проживають у Золочівській громаді. Чоловіка цієї родини вбило снарядом під час бойових дій. Вони втратили все своє майно, і зараз тимчасово оселилися у Золочівці. Тієї допомоги, яку ми змогли їм надати, дровами, вони були дуже вдячні, адже це допомогло хоч трохи полегшити їхнє виживання.
Всього ми змогли забезпечити 92 домогосподарства — це понад 128 тонн дров. Кожна родина, кожна особа, яку ми підтримали, стала частиною цього важливого проєкту, що дає надію та допомогу тим, хто цього найбільше потребує. Кожна історія, яку ми чуємо, додає ще більше сенсу нашій роботі і нагадує нам, як важливо бути поруч, навіть у найскладніші моменти..
Завдяки підтримці ініціативи Ukraine TrustChain, люди в Україні будуть мати змогу зберігати тепло цієї зими, навіть коли холод стає нестерпним. Проєкт тільки стартував, але вже приносить надію тим, хто найбільше потребує допомоги. У цей непростий час, коли зимові холоди особливо тяжко відчуваються на сході та в інших регіонах, цей проєкт дає можливість багатьом сім’ям, пенсіонерам, багатодітним та малозабезпеченим людям отримати те, що так необхідно для того, щоб вижити — теплоту, комфорт і підтримку.
Ми всі знаємо, як важко пережити зимові місяці, коли кожен день стає боротьбою за тепло в домі. З початком проєкту Ukraine TrustChain передбачається не лише постачання утеплювальних матеріалів та палива, а й регулярна допомога, яка охопить якомога більше нужденних. Це ще тільки початок, і ми сподіваємося, що з кожним кроком зможемо охопити більше сімей, що знаходяться на межі виживання.
Усі ми розуміємо, наскільки важливо в такі часи мати на кого покластися. І саме завдяки підтримці цього проєкту ми маємо шанс подарувати людям надію. Разом ми зможемо зробити ще більше, і кожен наш крок буде наближати нас до того, щоб кожна людина в Україні мала можливість пережити зиму в теплі й безпеці. Зараз ми працюємо на максимальний результат, і кожна підтримка, кожен внесок допомагають наблизити нас до мети — забезпечити комфорт і підтримку тим, хто найбільше цього потребує.
ХЕРСОНСЬКА ОБЛАСТЬ
ХЕРСОН
В Камишанах проживає родина з 10 дітьми, і їх намагаються евакуювати. Цього зробити не можуть, вони відмовляються. Тому звернулися до нас, щоб ми зможемо спілкуватися з людиною на одному рівні. Тому що вже були прильоти поруч із будинком, вже були прильоти у їх двір. Будинок вже зазнав руйнування. І влада намагаються зберегти життя дітям і їхнім батькам і вивезти їх. Вивозити є куди. Є приміщення у Херсоні, де більш безпечно, і у центральній Україні.
Це нелегке рішення, яке має приймати чоловік, якого не було вдома. Ми поспілкувалися з жінкою, там дійсно 10 дітей такі, від 5 років і старше вони, на вигляд до 14. Дійсно був прильот у подвір’я і є частина дому, яка зруйнована. Ми дуже гарно поспілкувалися. Віруючі люди, які покладаються на Бога, кажуть, що він їх врятує, щоб не було. Ми виклали свою думку з приводу цього і, як нам здається, так близько до лінії бойового зіткнення краще з дітьми не знаходитися. Має бути ще одна зустріч, вже коли чоловік буде вдома, і будемо далі спілкуватися. Ситуація дуже важка. Чому? Тому що не хочеться, щоб воно так було, це дуже складно. Тому будемо намагатися, щоб все ж таки люди виїхали, і це було не примусово, і не насильно, і не через вилучення дітей, і вилучення батьківських прав у батьків. Складно, складно в цій ситуації знайти золоту середину.
Щодо наших повсякденних справ, з приходом холодів, мишей у квартирах стало ще більше. Осередками яких є покинуті квартири, та підвальні приміщення. За одну тільки пʼятницю в нас було 99 замовлень на дератизацію, графік забитий майже до Нового року. Але не дивлячись на це, команда волонтерів БО «МБФ «Крок з Надією» у Херсоні заправляє генератори у червоних зонах міста де немає світла, годує залишених тварин у місті, та на цьому тижні завезли паливні брикети одній родині. Людмила Актимівна проживає зі своїм сином у червоній зоні міста. Жінка в один момент втратила все, коли її будинок опинився повністю під водою після підриву Каховської ГЕС. Наша команда допомогла повністю відновити будинок. Ми і сушили його, і дезінфікували, і купляли будівельні матеріали, робили ремонт, вставляли вікна, двері. І зараз це вже зовсім новий будинок, навіть кращий ніж був! Але у тому районі немає опалення. Була відновлена стара піч. І завдяки якій у будинку є тепло. Пів тони паливних брикетів ми привезли для теплої зими людям. Довелось їздити двічі. І тепер завдяки зусиллям команди волонтерів БО «МБФ «Крок з Надією» люди не бояться холодів і найголовніше, що вони знають, що ми завжди поруч.
ДОНЕЦЬКА ОБЛАСТЬ
КРАМАТОРСЬК, СЛОВ’ЯНСЬК
Цього тижня ми знову вирушили в дорогу, щоб доставити допомогу тим, хто зараз як ніколи потребує підтримки. Краматорськ, Слов’янськ, Дружківка та Миколаївка – міста, куди ми везли гуманітарний вантаж, наповнений найнеобхіднішим.
У Краматорську, Слов’янську та Дружківці роздавали хліб. Він став справжньою розкішшю для багатьох. У складних умовах, коли підходи до магазинів небезпечні або магазини зовсім не працюють, звичайний хліб набуває особливої цінності. Люди, втомлені від обстрілів, з подякою приймали його, адже це не тільки їжа, а й символ підтримки та надії.
Крім хліба, у Краматорську ми роздавали також вологі серветки. Вони стали необхідністю в умовах дефіциту води, коли навіть просте миття рук стає проблемою. Але серветки важливі не лише для гігієни. Вони особливо потрібні тим, хто доглядає за важкохворими або людьми з інвалідністю. Коли вода не завжди доступна в потрібній кількості та температурі, вологі серветки стають незамінним засобом, що допомагає зберегти чистоту та хоч трохи полегшити щоденні труднощі догляду.
Наші поїздки на Донеччину — це не лише про доставку речей. Це можливість побачити, як люди тримаються попри всі труднощі, як навіть у найтемніші дні вони не втрачають надії. Ми завжди намагаємось не лише надати необхідне, а й підтримати словом, розділити їхні переживання. Адже саме так тримається країна — через маленькі кроки, через прості акти підтримки та людяності
КОНСТЯНТИНІВКА, ДРУЖКІВКА
Ворог продовжує невпинно бити по цивільній інфраструктурі. Кожного дня з’являються нові руйнування: житлові будинки, аптеки, магазини — усе це стає мішенню для обстрілів. Люди залишаються без найнеобхіднішого, без даху над головою, без ліків та їжі. У кожному постраждалому кварталі відчувається біль і страх, але водночас і впертість тих, хто залишається допомагати.
Цього разу ми привезли людям окуляри, памперси для дорослих та інші речі першої необхідності. Іноді саме такі, здавалося б, прості речі дарують людям відчуття турботи і підтримки. Побували і на місцях останніх “прильотів”. Там, де ще вчора був чийсь дім, сьогодні лишилися тільки уламки та порожнеча. Ми роздавали людям клейонку, щоб вони могли хоч якось затулити вибиті вікна, захистити своє майно від негоди, зберегти залишки домашнього затишку.
Після цього знову продовжили працювати з дітьми. У цих малих очах – цілий світ, і водночас відображення війни. Ми намагаємося подарувати їм хоч трохи радості, відволікти від навколишнього жахіття, допомогти відчути себе дітьми навіть у таких умовах.
Загалом ситуація на Донеччині дуже сумна. З кожним днем усе гірше й гірше. Але ми не припиняємо. Бо поки в нас є можливість допомогти – ми робитимемо це, підтримуючи одне одного і тих, хто поруч..
ХАРЬКІВСЬКА ОБЛАСТЬ
ЗНАМЕНКА
Цього тижня допомогу отримали ті, хто найбільше потребує підтримки: внутрішньо переміщені особи, пенсіонери, люди з інвалідністю, малозабезпечені, багатодітні сім’ї. Кожна історія – це розповідь про витривалість і боротьбу, про складнощі, з якими люди зустрічаються щодня.
«Мене звати Тетяна, мені 29 років. Я проживаю разом із маленьким сином. Йому три роки. Ми одні, без підтримки родини чи друзів, бо довелося залишити рідне місто і переїхати, рятуючись від війни. Працювати зараз не можу: садочки не працюють, а залишити дитину ні з ким. І так багато з нас – матерів, які самостійно виховують дітей, без можливості влаштуватися на роботу чи забезпечити стабільний дохід.
Щотижнева допомога – це наш порятунок. Свіжий, м’який, смачний хліб… У цей непростий час він став для нас символом турботи і підтримки. Ми щиро вдячні фонду, який не забуває про нас, про тих, хто зараз опинився в скрутному становищі. Дякуємо за цю допомогу, яка для нас надзвичайно важлива.
Я бажаю БО «МБФ «Крок з надією» розвитку та всім, хто працює для нас, міцного здоров’я та сил. Ви приносите не тільки хліб – ви приносите надію і віру в те, що про нас пам’ятають, що є ті, хто піклується і підтримує. Щиро дякуємо за вашу людяність і тепло!»
ХАРКІВ, КАМ’ЯНА ЯРУГА, МАЛА ДАНИЛІВКА
Ситуація в місті, на жаль, не поліпшується. Кожного дня небо наповнюють уже не лише «Каби», а й «Шахеди», що безжально пролітають над дахами будинків, несучи з собою страх та руйнування. Цього тижня ворожі удари впали на спальні райони — місця, де люди намагалися знайти хоч краплю спокою і затишку. Але тепер навіть у власних домівках важко почуватися в безпеці. Постійно лунають вибухи з області, доносячи новини про чергові руйнування.
Попри це, ми не здаємося. Провели декілька важливих зустрічей, на яких змогли обговорити нагальні питання і просто підтримати одне одного. Разом навели лад у дитячій кімнаті, де малеча хоч на мить може відчути себе дітьми, а не мешканцями прифронтової зони. Почали також щоденні онлайн-зустрічі, де ми ділимося новинами, розповідаємо про свої тривоги та успіхи, підбадьорюємо одне одного в ці важкі часи.
Завдяки нашим партнерам, компанії MCC, ми маємо можливість надавати підтримку людям, які пережили страшні моменти війни. Ракетні атаки та постійний стрес стали буденністю для багатьох. Завдяки допомозі MCC, ми змогли організувати програми психо-соціальної підтримки для дорослих і дітей, які пережили найважчі випробування. Наші волонтери працюють із людьми, допомагаючи їм подолати травми та надаючи надію. Це не просто програми, це можливість для кожного знайти сили жити далі, не дивлячись на жахи, що їх оточують. Наша спільна праця з MCC робить можливим відродження надії і віри в краще майбутнє для кожного, хто пережив цю війну.
Цього тижня не вдалося виїхати з мобільною бригадою на місця останніх прильотів. Але, незважаючи на обмеження, ми продовжуємо працювати, розподіляючи гуманітарну допомогу серед тих, хто найбільше потребує підтримки.
«Я, Ольга, мені 68 років. Пенсія у мене маленька, вистачає лише на основні потреби, тому кожна допомога стає справжнім порятунком. Дуже вдячна благодійному фонду за хліб. Кожна булка — це не просто їжа, це прояв людяності, нагадування про те, що навіть у найтемніші дні є ті, хто про нас пам’ятає і турбується.»
ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ОБЛАСТЬ
НИКОПОЛЬ
Ми продовжуємо працювати в Нікополі та його околицях, наполегливо втілюючи в життя задумане. Наші справи вже стали невід’ємною частиною не тільки нашої роботи, але й самої суті життя. Коли бачиш результати своєї праці у цифрах — відчуваєш непередаване задоволення. Але найбільше окриляє думка, що наші зусилля допомагають людям, знімаючи хоча б частину тягаря, який довелося нести. І хоча ми не можемо до кінця знати, який слід залишаємо в життях тих, хто поруч, ми сподіваємося, що цей слід — світлий.
Насамперед хочеться розповісти про нашу працю у Нікопольському центрі допомоги, де ми роздаємо питну воду та продуктові набори. Зараз помітно похолодало, і стояти біля бочки на розливі води по кілька годин — завдання не з легких. Але ми тримаємося, бо знаємо, наскільки важливо це для людей.
Серед тих, кого ми підтримуємо, — Олександр, єдиний годувальник у своїй родині. У нього двоє дітей, яких він утримує, працюючи монтером обладнання та мереж в одного з інтернет-провайдерів. Це небезпечна робота, особливо в Нікополі. Олександру доводиться висіти на стовпах і відновлювати зв’язок після обстрілів, під звуки безпілотників, що кружляють над головою. Буває, що він потрапляє під повторні обстріли, втрачаючи робочий транспорт і можливість сховатися. Проте відчуття відповідальності перед сім’єю змушує його бути сильним і продовжувати.
Є й інші історії. Тетяна — пенсіонерка, що тривалий час боролася з онкологічним захворюванням. Пройшла численні курси хіміотерапії і зараз перебуває в ремісії. Вона доглядає доньку з психічним захворюванням, і ми вже давно підтримуємо її та її родину. За цю допомогу вона щиро вдячна.
Або ж Лариса, санітарка в міській стоматології, яка присвятила життя вихованню дітей, а нині опікується численними онуками. Вона б’ється як риба об лід, адже допомоги немає, зокрема й від чоловіка, який роками не виходить із запоїв. Серце крається, коли бачиш її — стомлену, з синцями на обличчі, але з твердим бажанням триматися далі.
Ми також продовжуємо працювати в районі, допомагаючи Марганцю. Цей місто особливо потребує підтримки. У важких умовах роботи на гранітних і марганцевих кар’єрах багато місцевих мешканців передчасно втрачають здоров’я. Тут зустріти пенсіонера в 40 років — це звичне явище. Люди виглядають змученими, їхні обличчя втомлені, сіро-кам’яні, позбавлені блиску. За останній тиждень ми завершили допомогу жителям 11-го кварталу, а зараз почали приймати мешканців 12-го, де у списку вже понад 460 людей. Настрій у них здебільшого пригнічений, і це легко зрозуміти: дорогою до Марганця видно поля, пориті окопами, з оборонними укріпленнями. Це лякає, і люди розгублені, вони не знають, чи зможуть залишитися у своїх домівках, чи будуть ці міста завтра існувати.
Але навіть у таких умовах відчаю люди приходять, вони тримаються за кожну можливість і надію. Артилерія обстрілює подвір’я, де ми приймаємо людей, але ми продовжуємо роботу, як можемо.
Марганець — місто, яке живе, незважаючи на все. Тут немає постійного водопостачання, освітлення, каналізації, але лунає дитячий сміх. А це — ознака надії, яка живе навіть у найтемніші часи. Працюючи разом із місцевими жителями, ми намагаємось повернути надію тим, хто її втрачає.
Передаю щирі слова вдячності з Марганця — міста, яке більше двох років живе під звуки артилерії, але яке навчилося жити всупереч цьому. Щира подяка від жителів, від влади, від усіх, хто відчуває цю підтримку і допомогу щодня.
ПАВЛОГРАД
На цьому тижні ми знову вирушили в дорогу — цього разу маршрут пролягав між Павлоградом, Дніпром та Решкутом. Кожна така подорож має свою мету, свій тягар турбот та обов’язків. Ми доставляли гуманітарну допомогу, перевозили гігієнічні засоби, одяг, продукти харчування, макарони та борошно. Все це — для програми допомоги дорослим, що зараз так потрібна людям, які залишилися майже без нічого. До того ж ми транспортували масажний стіл, який стане в нагоді на майбутніх тренінгах — бо турбота про здоров’я також важлива, навіть в таких непростих умовах.
Цього дня допомогу отримали 28 осіб, більшість з яких — переселенці та члени їхніх сімей, люди з інвалідністю та ті, хто опинився у важкому становищі. Серед них було 94% жінок і лише 6% чоловіків — адже чоловіки зазвичай або на фронті, або займаються важкою фізичною працею.
Олександр з Павлограда — один із тих, кому ми змогли допомогти. Він місцевий житель, пенсіонер, якому 66 років. Олександр приходить на наші зустрічі постійно, і щоразу ми бачимо його великі потреби, адже він живе скромно, ледь зводячи кінці з кінцями. Коли похолодало, він з’явився на зустрічі в літніх кросівках, а теплий одяг йому був не по кишені. Ми довго шукали відповідний розмір, адже він має міцну статуру. Але зрештою знайшли — теплу куртку та осінні черевики. Радість і вдячність, яку випромінювали його очі, нас надихнула і нагадала, що навіть невелика підтримка здатна зігріти не лише тіло, а й душу.
Обстановка в Павлограді зараз спокійна, обстрілів немає. Проте, попри тимчасову тишу, переселенці продовжують прибувати. Щодня евакуаційні автобуси привозять нових людей, і кожен з них везе із собою свої тривоги, надії та мрії на краще. Ми завжди стараємося надати посильну допомогу, розуміючи, що для когось це буде перший крок до відчуття безпеки в новому місці.
Розуміння того, що наші дії змінюють життя людей на краще, дарує нам сили продовжувати працювати навіть у найскладніших умовах.
СИНЕЛЬНИКОВО
Ситуація в місті залишається спокійною, хоча тиша тут відчувається як тимчасовий прихисток перед новими випробуваннями. До нас продовжують приїжджати люди з Донеччини, Луганщини — ті, хто змушений був залишити домівки і шукати безпеки тут, у новому місці. Серед них — внутрішньо переміщені особи, інваліди, пенсіонери, багатодітні сім’ї, матері-одиначки та всі, хто опинився у скруті.
Зустрічаючи кожного, ми відчуваємо, як їм потрібна підтримка, і раді бачити, що БО «МБФ «Крок з надією» може стати для них тим промінчиком світла. Люди з вдячністю приймають допомогу, звертаючи щирі слова до волонтерів, які в цей непростий час невтомно працюють для них. Окремо згадують тих, хто випікає хліб, адже теплий хліб — це більше, ніж просто їжа, це символ тепла і домашнього затишку, якого так бракує у нових умовах. Ця місія, що об’єднує нас навколо турботи про ближнього, наповнює серця надією.
Важливою частиною нашої роботи є допомога людям, які пережили ракетні обстріли та інші важкі випробування війни. Завдяки MCC, ми змогли створити програму, яка допомагає дітям і дорослим долати стрес і повертатися до нормального життя. Кожен момент після атаки — це момент болю та страху. Але за допомогою психологічної підтримки ми надаємо людям можливість знову відчути себе в безпеці та надії. Для дітей ці заняття — це не лише підтримка, але й шанс пережити дитинство без страху. Для дорослих це шанс віднайти сили для подальшої боротьби за своє життя. І ми вдячні MCC, що ці можливості стали реальністю для багатьох.
Бажаємо кожному, хто долучається до допомоги, миру, Божих благословень і сили продовжувати цю благородну справу. Нехай світло надії йде попереду нас, допомагаючи кожному, хто в ньому має потребу.
КРИВИЙ РІГ
На початку листопада ми здійснили кілька важливих поїздок у Кривому Розі та його околицях, щоб передати людям не лише необхідну допомогу, а й частинку турботи й підтримки. Наш шлях пролягав через Кривий Ріг, Софіївку, Радушне — місця, де люди нині живуть у режимі виживання. Метою цих поїздок було надати психо-соціальну підтримку групам внутрішньо переміщених осіб та соціально вразливих категорій, а також доставити хліб та продуктові набори. Загальна вага гуманітарного вантажу, який ми перевозили, склала близько 1900 кілограмів — і в кожному його грамі була втілена частинка людської доброти.
Особливе місце на нашому маршруті зайняв будинок нічного перебування для безхатьків. Це місце стало прихистком для тих, хто не має де переночувати. Деякі мешканці живуть тут роками, борючись із інвалідністю чи нестачею коштів, що позбавляють їх можливості знайти стабільну роботу та дах над головою. Є серед них і переселенці, які через війну приїхали до міста, але не можуть винайняти житло, бо кожна копійка йде на їжу. Усі вони живуть підробітками і ділять нічліг у тісній кімнаті, яка стала для них своєрідною казармою. Але, попри важкі умови, мешканці та адміністрація будинку вдячні за регулярну допомогу у вигляді свіжого хліба, за те, що про них пам’ятають, що щотижня привозять їм не лише продукти, а й відчуття турботи, яка гріє більше, ніж хліб.
У селі Радушне на Криворіжжі ми передали 70 булок хліба для переселенців та соціально вразливих осіб. Це люди, які живуть на межі можливостей, борючись за виживання з кожним днем, особливо тепер, коли на порозі зима. Для них цей хліб — це не просто їжа. Це символ того, що хтось пам’ятає про них, хвилюється за них. Булка хліба щотижня, звісно, не змінює їхнього важкого становища, але дає надію, що вони не забуті, що їхній біль і потреби важливі.
У Софіївці ми доставили 120 булок хліба для переселенців, соціально вразливих осіб та мешканців будинку милосердя. Для багатьох із них ця допомога — наче маленьке свято, як подарунок на день народження. Одна булка хліба викликає в людей таку вдячність і радість, що розумієш — ми зобов’язані продовжувати цю місію, бо навіть маленька допомога стає для них великою розрадою. І хоч у ХХІ столітті це здається неймовірним, але сльози вдячності, радість і суміш розпачу та надії на обличчях цих людей залишають глибокий слід.
Ми віримо, що цей простий хліб — це крок до повернення людяності, до віри у майбутнє, навіть у часи найтемнішої зими.
КАМ’ЯНСЬКЕ
З 4 по 10 листопада волонтерський центр у Кам’янському районі працював наполегливо, незважаючи на всі труднощі та щоденні виклики. Протягом цього тижня ми забезпечували доставку гуманітарної допомоги, допомагали із перевезенням хліба по місту, доставляли продукти до Верхівцевого, а також організували перевезення волонтерів для розвантаження продуктових наборів. Кожна поїздка мала важливе значення, адже для багатьох цей хліб та харчові набори стали необхідною підтримкою у складний час.
Окрім цього, у нашому центрі працюють осередки, які є опорою для місцевих мешканців та переселенців. Жіночий осередок «Берегиня» об’єднує жінок, допомагаючи їм знаходити силу, підтримку і розуміння. Дитячий центр «Усмішка» став тим місцем, де діти можуть відчути радість і забути про всі проблеми, поринути у світ дитинства. Регулярно ми організовуємо благодійні обіди, що об’єднують людей, дарують відчуття родинного тепла і спільності. Для тих, хто потребує допомоги з основними побутовими потребами, ми надаємо послуги прання, а також підтримку в масажному кабінеті. Програма психо-соціальної допомоги «Сила у слабкості» допомагає людям віднайти опору і внутрішню силу, щоб долати життєві труднощі.
У період страшних ракетних атак та тривоги, багато людей втрачають надію і починають вірити, що майбутнє безповоротно темне. Проте завдяки підтримці наших партнерів MCC, ми можемо повернути надію людям, які цього найбільше потребують. Програми психологічної реабілітації, які ми можемо організувати завдяки MCC, допомагають дітям та дорослим не тільки справитися зі стресом, але й знайти сили жити далі, незважаючи на всі труднощі. Їхня підтримка — це більше, ніж просто допомога. Це те, що дає людям можливість знову побачити світло навіть у найтемніші часи. Дякуємо MCC за можливість бути на допомогу кожному, хто цього потребує.
Ситуація в регіоні зараз відносно стабільна, хоча люди постійно відчувають потребу в продуктах, адже ціни зростають, а доходи залишаються без змін. Особливо гостро потреба в їжі та побутових засобах відчувається у будинку для безхатьків, куди ми регулярно привозимо хліб. Вони щиро вдячні за кожен шматок, проте потребують також харчування швидкого приготування і засобів для прання. Адже умови там дуже обмежені, максимум — це гаряча вода, яка не завжди допомагає втамувати голод. Усе це потребує уваги, і ми прагнемо допомогти наскільки вистачає наших ресурсів.
Завдяки нашим надійним партнерам, організації Restoring Vision, ми змогли здійснити важливу місію — допомогти людям, які страждають від погіршеного зору, але не мають змоги придбати окуляри. Це просте, але настільки важливе рішення, яке змінює життя багатьох.
Для цих людей окуляри — це не просто аксесуар, а справжня необхідність, без якої вони не можуть повноцінно жити. Багато з них перебувають у складних життєвих обставинах, де навіть таке базове, як можливість бачити чітко, стає розкішшю. Їхній зір погіршився через хвороби, вік або умови життя, але, на жаль, вони не мають доступу до медичних послуг або коштів на покупку окулярів.
Ми, разом із Restoring Vision, прагнемо змінити це. Наші волонтери надають окуляри тим, хто їх потребує. Кожен отриманий комплект — це шанс для людини повернути собі можливість побачити світ яскравішим, зрозуміти його деталі, і навіть повернутися до роботи чи навчання. Адже кожен крок до того, щоб допомогти побачити, — це крок до того, щоб повернути людині її гідність і впевненість у завтрашньому дні.
Це не лише допомога для кожної окремої людини, але й надія для всього суспільства, що разом ми можемо творити зміни. Кожен окуляр — це не просто інструмент для поліпшення зору, це справжній подарунок життя, подарунок, який дарує нові можливості. Ваша підтримка, наша спільна праця допомагають людям знову відчути себе повноцінними.
