ПРОЕКТ «ДРОВА»
Проект «Дрова» несе тепло й надію в села Харківщини, де мешканці потребують допомоги, щоб пережити зиму. Цього року волонтери знову вирушили в Хотомлю, село біля Волчанська, яке звільнили від окупації. Місцевим жителям і переселенцям, що приїхали з Волчанська, дрова життєво необхідні — ці люди залишилися без засобів для існування, а навколишні ліси, заміновані та небезпечні, не дозволяють збирати дрова самостійно. Завдяки проекту 77 домогосподарств отримали теплі пакунки допомоги.
Серед отримувачів дров — старенький пенсіонер, який усе своє життя присвятив праці, але війна відібрала в нього дім і надію. Він доживає свої дні в чужій оселі, з маленькою пенсією, яка ледь дозволяє йому вижити, залишившись наодинці зі своїм болем і холодом.
Ще одна історія — про вчительку, яка вийшла на пенсію, але так і не отримала державної допомоги. На мізерні 3200 гривень вона не може забезпечити собі навіть елементарного харчування, не кажучи про дрова, щоб обігріти дім у холодну пору. Для неї привезені волонтерами дрова — справжній порятунок.
Третя історія належить родині — жінці та її братові. Жінка втратила чоловіка, не має дітей, і до того ж перенесла важку операцію, витративши всі заощадження на лікування. Брат підтримує її, наймаючись у місцевих на тимчасові роботи, але через війну він також залишився без постійного доходу і жодної допомоги від держави. Сховища з дровами для цієї родини — символ надії, що вони зможуть пережити ще одну зиму.
Проект «Дрова» для них не просто допомога, а маленька частинка тепла, якої зараз так не вистачає в кожному домі цього зболеного краю.
У Новомосковському районі, у хостелі «Гармонія», знайшли притулок дев’яносто людей, більшість із яких похилого віку. Доля занесла їх сюди з Донеччини — рідні домівки або зруйновані, або стали надто небезпечними. Тепер «Гармонія» стала їхньою новою оселею, хоча й тимчасовою, але наповненою спокоєм і турботою.
Серед мешканців цього прихистку — Наталія Анатоліївна і її чоловік Борис, інвалід третьої групи. Вони виїхали з Бахмута під обстрілами, намагаючись врятуватися. Волонтери допомогли їм втекти, і хоча шлях був надзвичайно важким, Наталія зберегла сили, щоб вивезти свою сім’ю — бабусю, чоловіка і сина. Згодом вони опинилися у Львівській області, де п’ять місяців провели на підлозі в одній зі шкіл. Тепер, живучи в «Гармонії», вони радіють теплу і безпеці, а дрова, що привезли волонтери, додають у їхні кімнати затишку, якого так бракувало.
Інший мешканець, Анатолій Іванович зі Слов’янська, також змушений був покинути рідне місто після чергової хвилі обстрілів. Він спершу виїхав до Чернівців, але, коли повернувся додому, обстріли не припинилися. Ринок, будинки поруч — усе горіло і руйнувалося. Тоді донька порадила йому звернутися до «Гармонії». Тут, в обстановці, де тепло і смачно годують, Анатолій Іванович знайшов частинку спокою і можливість перепочити, дякуючи волонтерам за дрова, що зігріють їхню зиму.
Валентина Григорівна з Бахмута розповідає, що її квартира розбита вщент. Коли обстріли зруйнували під’їзд її будинку, уцілілих квартир не залишилося. Родина Валентини зруйнована, вона має лише онука та племінника. Хостел «Гармонія» став для неї прихистком і місцем, де, попри біль втрат, можна відчути затишок. Вона щиро дякує за дрова, які дадуть їй сили пережити холодну зиму в безпеці, серед людей, які так само потребують допомоги і підтримки.
Команда «Крок з Надією» продовжує підтримувати мешканців Херсона, допомагаючи їм долати щоденні випробування у непростих умовах війни. Минулого тижня вони забезпечили роботу дванадцяти генераторів, які приносять світло та тепло в домівки, наповнили аптечки ліками, надали продуктові набори й засоби гігієни маломобільним людям, а також годували песика, що оселився поруч із командою.
Особливу увагу приділили боротьбі з гризунами, провівши дератизацію дев’яти приміщень, зокрема великих підвалів, які стали притулком для людей. На прохання мешканців додатково обробили будинки на сусідніх вулицях, залишивши контакти на випадок подальших проблем.
Волонтери також затягнули плівкою вибиті вікна після прильотів. Одне з таких помешкань на вулиці Михайлівській залишилося з вікнами, крізь які заходили холод і волога, загрожуючи здоров’ю мешканців. Завдяки команді вікна були швидко закриті плівкою, і люди змогли відчути турботу та підтримку
«Крок з Надією» не залишає мешканців самотніми в їхніх труднощах, даруючи відчуття безпеки та надії, що поруч завжди є хтось, хто готовий допомогти.
На Донбасі ситуація стає все гіршою. Волонтери вирушили з допомогою в Краматорськ, Дружківку, Слов’янськ та Миколаївку, де мешканці живуть під постійними обстрілами. Майже щодня звідусіль чути вибухи, особливо складно в Констянтинівці, де багато людей були поранені й зараз перебувають на лікуванні. Хто зміг, вже виїхав, але більшість просто не має куди податися — тимчасові прихистки заповнені, і людей виселяють, бо місць бракує.
Дорога на Донбас усе більш небезпечна. Місто Покровськ закрито, і волонтери змушені їхати через об’їзні шляхи, щоб доправити гуманітарну допомогу. На блокпостах посилено контроль, що, хоча й необхідно, уповільнює доставку. У людей на місцях велика потреба в побутовій хімії — милі, порошку, шампунях, зубній пасті, але цю допомогу практично не надають, і кожен засіб стає життєво важливим.
У Констянтинівці ворог продовжує бити по будинках. Мешканка Надія Іванівна дякує волонтерам за плівку, якою затягнули вибиті вікна її квартири — тепер, попри холоди, можна хоча б трохи зігріти оселю. У Дружківці волонтери організували благодійний концерт для підтримки захисників, вручили їм аптечки та турнікети. Дітей тут теж підтримують — для них проводять майстер-класи, дарують подарунки та набори «Samaritan’s Purse», додаючи хоч трохи радості в їхнє дитинство, яке опинилося в тіні війни.
Ця допомога дарує мешканцям Донбасу відчуття, що їх не забули, що, попри всі труднощі, поруч є ті, хто підставить плече і принесе хоч частинку тепла й турботи.
У Харківській області фонд «Крок з Надією» надає допомогу тим, хто найбільше її потребує: переселенцям, пенсіонерам, інвалідам, багатодітним сім’ям та малозабезпеченим.
Олена Дмитрівна зі Знам’янки разом з чоловіком ледве зводять кінці з кінцями. Їхні діти та онуки виїхали за кордон, а самі вони живуть на невелику зарплату чоловіка, якої не вистачає навіть на комунальні послуги, ліки та продукти. Щотижневий хліб, який надає фонд, став для них справжньою підтримкою, і вони щиро вдячні за цей теплий шматочок допомоги.
У Чугуєві 89-річна пенсіонерка Галина Петрівна дякує фонду за допомогу, яка дає їй відчуття, що вона не покинута напризволяще в цей важкий час.
У Краснограді пенсіонери та малозабезпечені також отримують хліб, хоча його завжди недостатньо, щоб задовольнити всі потреби. Тут живе Анатолій Павлович, 71-річний чоловік, який доглядає за своєю дружиною-інвалідом, і кожна буханка хліба для них — подарунок. Проте крім хліба, людям гостро бракує засобів гігієни та продуктів.
У Первомайському волонтери роздали понад сто буханок хліба, розвозячи його по району для тих, хто сам не може дістатися до пунктів роздачі.
У Харкові та навколишніх селах ситуація погіршується з кожним днем: щоденні обстріли, які потрапляють і в багатоповерхівки, і в магазини, залишають людей у постійному стресі. Загибель п’ятьох дітей цього тижня під час чергового обстрілу назавжди залишиться раною для місцевих жителів. Фонд організовує для дітей наукові шоу, де вони можуть хоча б на мить забути про страхи війни, та разом з волонтерами дбати про квітники, створюючи острівці миру в розбитому місті.
82-річний Михайло, який нещодавно переніс операцію, каже, що хліб від фонду допомагає йому пережити цей складний час. Свіжий і теплий, цей хліб для нього — символ турботи і підтримки, що так необхідні в умовах нескінченних тривог і постійної небезпеки.
Фонд «Крок з Надією» дарує людям відчуття, що їх не залишили самих. Це підтримка, яка живить не лише тіло, а й душу, додаючи сил вистояти в ці темні часи.
У Дніпропетровській області, у Нікополі, команда волонтерів невтомно працює, щоб підтримати людей у їхніх щоденних потребах. Гострий дефіцит питної води змушує жителів міста стояти в чергах — тритонний запас, привезений волонтерами, роздається за кілька годин. Без цього життєдайного ресурсу життя в Нікополі було б ще важчим.
Реальність, яка постала після обміління Каховського водосховища, відображена на фотографіях: місцеві річки, що були домом для багатьох видів птахів і тварин, тепер перетворилися на сухі пустки. Волонтери продовжують підтримувати села, що борються за виживання, привозячи продукти, яких ніколи не буває вдосталь. Здається, кожен продукт у наборі — як подарунок, і навіть волонтери відчувають дитячу радість, коли вдається доставити допомогу.
У місті Марганець на базі дитячого психологічного реабілітаційного центру «Теплий дім» щосуботи приймають нужденних. Лише за один день 68 людей отримали необхідну підтримку. Вода, харчові набори, окуляри, макарони та солодощі для дітей — усе це невтомно роздають тим, хто цього потребує найбільше. За тиждень волонтерам вдалося забезпечити допомогою близько 500 осіб, і це для них — більше ніж цифри. Це історії конкретних людей, для яких кожен продукт і кожна краплина води — порятунок у цей нелегкий час.
У кінці жовтня 2024 року у Павлограді здійснювались поїздки між Павлоградом та Дніпром для отримання та перевезення гуманітарної допомоги. Зібрану допомогу розподілили між тими, хто цього найбільше потребував: переселенцями, людьми з інвалідністю та малозабезпеченими. Ця допомога включала гігієнічні засоби, одяг та ласощі для дітей, а також товари для програм для дорослих. Усього підтримку отримали 25 осіб і їхні сім’ї, з яких 93% – жінки, а 7% – чоловіки.
Серед тих, хто отримав допомогу, була Ірина з Краматорська. Вона приїхала з чоловіком та двома дорослими синами. У сім’ї були постійні труднощі з житлом, як і в багатьох переселенців. На щастя, волонтерам вдалося допомогти їм знайти прихисток за кордоном, і Ірина щиро вдячна за цю підтримку.
В іншому місті, Першотравенську, хоч і було відносно тихо, все ж лунали вибухи. Там проживає багато переселенців, які потребують теплого одягу, ковдр та засобів особистої гігієни. Місцеві пенсіонери також висловлюють вдячність за отриману допомогу від фонду.
Жінка-переселенка зі Сєвєродонецька розповіла свою історію: війна застала її, як і багатьох, зненацька. Спочатку вони намагалися волонтерити у місті, але після того, як снаряд вибухнув поблизу їхнього будинку, сім’ї довелося виїхати. Тепер їхні діти живуть у Дніпрі, а подружжя пенсіонерів – у Першотравенську, де їм допомагають з оплатою житла, за що вони щиро вдячні.
У Синельниковому ситуація спокійна. Волонтери роздали хліб переселенцям, людям з інвалідністю, багатодітним сім’ям, пенсіонерам і нужденним. Люди дякують організаторам та працівникам благодійного фонду за підтримку і бажають їм міцного здоров’я та миру.
Також наприкінці жовтня та на початку листопада відбулися поїздки до Новомосковська та Магдалинівки, де роздали 80 продуктових наборів загальною вагою 1600 кг, а також одяг і окуляри. Ця допомога була спрямована на підтримку переселенців у місцях колективного проживання, зокрема у селищі Черкаське, Магдалинівці та інших районах.
26 жовтня 2024 року в Криворізькому районі, у селищі Софіївка, волонтери розподілили хліб серед літніх людей, які знайшли прихисток у Будинку милосердя. Пенсіонери з різних куточків району висловили щиру вдячність фонду «Крок з надією» за турботу та підтримку.
У цей же день у Софіївці хліб отримали також внутрішньо переміщені громадяни, більшість із яких – люди з інвалідністю, пенсіонери та багатодітні родини з Донеччини, Луганщини та Херсонщини. У сільській місцевості через дефіцит робочих місць мало хто має можливість працювати, тому допомога є особливо цінною.
28 жовтня у селищі Радушне, яке розташоване поблизу прифронтової Бериславщини, також відбулася роздача хліба для переселенців. Багато з них залишилися без домівок і зараз живуть у тимчасових притулках. Люди потребують теплого одягу, ковдр та палива для обігріву, адже в деяких будинках навіть немає пічок. Переселенці щиро дякують фонду за щоденну підтримку.
У Кам’янському районі з 28 жовтня до 3 листопада 2024 року активно працював волонтерський центр, організовуючи різноманітні заходи для підтримки переселенців та місцевих жителів. Волонтери розвозили хліб по місту та видавали продуктові набори. Жіночий осередок «Берегиня» та дитячий центр «Усмішка» проводили зустрічі, а для нужденних організовували благодійні обіди. Крім того, волонтери надавали послуги прання, видавали одяг та окуляри, а також працював масажний кабінет.
Зінаїда, 60-річна мешканка Бахмута, розповіла, як війна змусила її виїхати з рідного міста 23 травня 2022 року. Зараз вона орендує квартиру в Кам’янському і щиро дякує фонду «Крок з Надією» за подаровані окуляри, які їй дуже сподобалися.
Павліна Сергіївна, 71-річна жителька Покровського, разом із сином змушена була залишити рідний дім у вересні 2024 року через небезпеку. Після деякого часу у знайомих вони винайняли житло, а тепер уперше отримали допомогу від фонду. Павліна щиро дякує спонсорам за продуктові набори, які стали для них великою підтримкою.
Ще одна переселенка, 54-річна Тетяна з Куп’янська, приїхала до Кам’янського в 2023 році разом із чоловіком та собачкою. В середині жовтня вона повернулася до рідного міста, щоб побачити свою квартиру, але побачене вразило її – будинок залишився без вікон і дверей. Тетяна дуже вдячна за допомогу хлібом і підтримку, яка стала значущою для багатьох переселенців.
