Минулого тижня ситуація залишилася незмінною, як і попереднього. У Херсоні посилилися обстріли, але це вже не артилерія, а дрони, які скидають вибухівку на кілька районів одночасно. Люди з цих районів намагаються виїхати, громадський транспорт туди більше не ходить, і дістатися туди стає дедалі важче. Навіть таксисти відмовляються їхати в ті райони. Один із районів Херсона майже став мертвим, проте там досі живуть люди. Вони залишилися без електрики, газу, а отже, і без води. Не так давно обстріл пошкодив водопровідну станцію, порвав труби, і вода теж зникла. В місцях, куди ми доставляємо допомогу, вода ще є, але електрики нема. Нам доводиться дуже обережно виїжджати, і найкраще це робити вранці.
Ми проводимо дезінсекцію — обробляємо підвали від бліх. Через обстріли і дрони, що постійно літають, деякі люди змушені жити в підвалах. У кожному будинку облаштовано бомбосховище. Проте у цих укриттях багато бруду, що сприяє розповсюдженню бліх. Ми досі не розуміємо, звідки вони з’являються — можливо, це земляні блохи, або ж від тварин, які жили в підвалах. Це найчастіше коти. Ми обробляємо не лише житлові приміщення, але й державні установи та лікарні. Хоча людей у місті залишилося небагато, робота триває, і допомога потрібна. Колись у Херсоні не було таких проблем з мишами, тарганами чи блохами, бо місто було заселене, люди самі боролися з шкідниками. Тепер же, коли населення сильно зменшилося, ця проблема стала серйозною.
Ми також розвозимо їжу адресно — інвалідам, маломобільним людям, тим, хто не може вийти з дому. Це дуже складно, але така форма допомоги існує. Ми спілкуємося з людьми, шукаємо тих, хто потребує нашої допомоги, і робимо все, щоб вони залишилися живими.
Констянтинівка, Дружківка
Констянтинівка. Обстріли посилилися: артилерія, дрони, ракети КАБ. Один із шахедів впав біля воріт пункту видачі допомоги, пошкодив дах, який довелося ремонтувати під обстрілами. 200 метрів від пункту видачі знову прилетів КАБ і пошкодив дах, плитки довелося прикручувати знову. У суботу зранку був обстріл, одна з ракет вибухнула неподалік нашого волонтера, підкинувши його машину. Він навіть не встиг злякатися.
Краматорськ, Слов’янськ, Миколаївка
13 вересня ми поїхали до Краматорська, щоб роздавати гуманітарну допомогу і надавати психологічну підтримку людям, які залишаються в цьому регіоні. На цьому тижні загострилася ситуація на Покровському напрямку. Через це під час в’їзду волонтерські автобуси зупиняли і просили звітувати на камеру: хто ми, який фонд представляємо, куди прямуємо. Якщо не до Покровська, то якою дорогою і щоб ми чітко її назвали. Ми розуміємо, що це робилося для безпеки поліцейських і щоб попередити людей, що через Покровськ краще не їхати, адже місто під інтенсивним артилерійським вогнем.
Цього тижня ми допомагали людям виїжджати. Вдалося евакуювати одну жінку з Краматорська до Петропавлівки в Дніпропетровській області. Люди хочуть виїхати, ми готові їм допомогти, але вони не знають, куди їхати, і ми також не завжди знаємо. Завдання фонду – евакуювати людей, а не вирішувати, куди саме їх везти, і це залишається проблемою.
Цього тижня ми надавали психологічну підтримку, роздавали продукти, одяг, підгузки. Ми також відвідали Миколаївку, яка знаходиться поблизу Краматорська і Слов’янська. Це дуже сіра зона. Під час перетину кордону нас зупинили і сказали, що нас немає в списках, а щоб потрапити до Миколаївки, потрібно отримати дозвіл від губернатора Донецької області.
Харківська область – Студенок, Зміївський район
14 вересня ми вирушили до селища Студенок у Зміївському районі Харківської області. Цей населений пункт став сумнозвісним через масштабні пожежі, які за останніми даними знищили близько 300 будинків. Ми змогли закупити газове обладнання, зокрема 30 балонів для приготування їжі, що було нагальною потребою. Також придбали господарські інструменти — лопати, молотки, пилки, сокири, щоб люди могли почати відновлювальні роботи.
Коли ми приїхали, перед нами постала жахлива картина. Нас супроводжувала представниця місцевої адміністрації Тетяна, у якої також згорів будинок. Вона живе у знайомих. Ми відвідали кілька родин, які особливо потребували допомоги, і побачили масштаби трагедії. Попри все, люди не втратили надію, на їхніх обличчях було видно відчай, але вони намагаються збирати своє життя по шматочках. Однією з причин, чому вони не впадають у відчай, є те, що їх не залишили напризволяще. Крім нас, їм допомагають і інші фонди, зокрема, будівельними матеріалами. Це надає людям упевненість і надію на майбутнє, що вони не самі, і це для них найважливіше.
По дорозі до Студенка ми бачили звичну картину – заміновані узбіччя й поля навколо села. Це знову нагадало, що це небезпечна зона.
Особливо вразила сцена, коли ми приїхали до будівлі адміністрації. Вона повністю згоріла, поруч вибухнув боєприпас. На території цієї адміністрації стоїть дитячий майданчик, все навколо чорне і обгоріле, але двоє дітей безтурботно гралися на єдиних неушкоджених гойдалках. Така реальність.
Знам’янка
У Знам’янці побільшало родин з дітьми, переселенців із Харкова. Люди потребують круп, консервів, особливо підгузків для дітей і дров для опалення будинків. Люди з вдячністю чекають на видачу хліба, оскільки ціни зростають, а в багатьох сімей не вистачає грошей навіть на найнеобхідніше.
Чугуїв та смт Кочеток
Ситуація в регіоні значно погіршилася. Зросла кількість обстрілів не тільки об’єктів інфраструктури, але й житлових будинків та підстанцій. Житла для внутрішньо переміщених осіб (ВПО) не вистачає, а коштів на ремонт дахів недостатньо. Також потрібні засоби для придбання переносних дизельних електростанцій, дров для опалення, веткорізів, покриттів на дахи та бетонних кілець для громадських колодязів.
Цього тижня ми провели повторний обхід території для аналізу ситуації. Люди дуже стурбовані частими обстрілами і постійними відключеннями електроенергії, але виїжджати їм нема куди і не за що.
Я, Петрушина Ніна Сергіївна, 1953 року народження, тимчасово переселена з Волчанська, де ситуація була дуже важкою. Дякую волонтерам за перевезення до Чугуєва і за допомогу, яку нам надають.
Мерефа
Пенсіонери, інваліди, малозабезпечені та переселенці отримали допомогу на цьому тижні. Приїхали нові переселенці, і люди дякують за отримані батони. Наразі є гостра потреба в крупах та олії. Вражає, як не дивлячись на всі труднощі, люди об’єдналися і допомагають одне одному.
Балаклія
Ситуація в Балаклії майже не змінилася: світло іноді вимикають, іноді відсутня вода. Зростає кількість людей, які постраждали від нещодавнього обстрілу. Зараз є велика потреба в пральному порошку, засобах гігієни та підгузках для дорослих.
Красноград
У Краснограді збільшилася кількість переселенців із зони бойових дій. Окрім продуктів харчування, люди потребують засобів гігієни. Крім того, є гостра необхідність у ремонті автомобіля, за допомогою якого ми розвозимо гуманітарну допомогу.
Рудик Надія, 34 роки, переселенка з Волчанська, була поранена після обстрілів, але не наважувалася покинути дім разом із чоловіком, який є інвалідом. Коли ситуація погіршилася, вони виїхали до Краснограду. Дуже вдячна за допомогу і підтримку.
Куп’янськ
Цього тижня ми змогли доставити допомогу до Куп’янська для людей, які там проживають, і для військових. Везли продукти, медикаменти та речі.
Харків, Кам’яна Яруга, Мала Данилівка
З 9 по 15 вересня ми здійснили кілька поїздок по місту Харків, Мала Данилівка, Дергачі. Обстріли в Харкові трохи зменшилися, ситуація трохи полегшилася, але загроза все ще існує. Наприкінці тижня, у п’ятницю, ми провели зустріч для підлітків та дітей, також організували чаювання зі смаколиками. У суботу роздали хліб. Увечері було проведено захід у форматі кінотеатру, де діти обговорювали різні життєві ситуації. Ми були вражені, наскільки нестандартні відповіді вони давали на досить звичайні запитання.
Після цього відбувся обстріл, і нам довелося на деякий час сховатися в укритті у центрі видачі допомоги.
Нікополь, Дніпропетровська область
Цього тижня ми працювали в усіх доступних нам напрямках: постачали воду, окуляри, продукти. Основні зусилля зосереджені у районі, де найбільше потребують нашої допомоги. Наприклад, у селі Максимівка, що в напрямку Марганця, є дуже гостра потреба у допомозі. Під час нашого візиту ми прийняли 125 людей, хоча планували обмежитися 60. Всім надали увагу і видали макарони.
Ми проводили прийом у дворі квартальної, допомагаючи і цивільним, і військовим. У цьому районі немає офтальмолога, тож люди дуже потребують нашої допомоги, навіть після відвідування приватних клінік ми виправляли їхні помилки.
Павлоград
11 вересня здійснювали поїздки Павлоград-Дніпро для отримання та перевезення гуманітарної допомоги у вигляді харчових наборів, смаколиків, одягу, а також для звітування про виконану роботу. Усього допомогу отримали 30 переселенців та їхні сім’ї, інваліди та інші нужденні. 89% із них — жінки, 11% — чоловіки.
Ситуація в Павлограді цього тижня суттєво не змінилася, але виникла гостра потреба через прибуття переселенців із Покровська. Нам вдалося знайти житло для двох людей, і ми продовжуємо шукати варіанти для інших.
Кам’янське
З 9 по 15 вересня волонтерський центр у Кам’янському працював на повну потужність. Ми перевозили гуманітарну допомогу до Кривого Рогу та по місту Кам’янське, роздавали продуктові набори, а також одяг для ВПО. Працювали жіночий осередок «Берегиня» і дитячий центр «Усмішка». Також організували благодійні обіди.
Тетяна, 42 роки, мешканка Донецької області, розповідає: «У 2014 році наше місто Дебальцеве опинилося під окупацією, і мене з двома дітьми евакуювали в Росію, у Таганрог. Але там нам не сподобалося, і в 2015 році ми повернулися в Україну. Після повномасштабної окупації і руйнування будинку, ми вирушили на Захід України, але там неможливо було знайти роботу. Зараз ми живемо у Верхньодніпровську на орендованій квартирі. Це вперше я отримую гуманітарну допомогу в Кам’янському і щиро дякую за підтримку».
Дніпро
Любов — це дії, а не слова. Ось як виглядає справжня любов! Багатодітна родина отримала допомогу: одяг, взуття, їжу, іграшки — усе, що потрібно для дітей. Цій родині дуже потрібна підтримка. Тато важко хворий, у нього друга стадія раку, необхідно терміново робити хіміотерапію і їхати до Києва.
