ХЕРСОН
Робота в Херсоні кипить, а наші волонтери працюють не покладаючи рук. Закуповуємо багато отрути для великої кількості пацюків і робимо все можливе щоб їх позбутися.
А в Херсоні люди практично всі підвали облаштували під бомбосховища. Є і ліжка, де полежати, і стільці, і, навіть, кухонні кутки, не кажучи вже про зігріваючі пристрої. Люди тут проводять багато часу, тому сусідство з гризунами не дуже приємне. Проводимо дератизації, щоб у людей не виникали подібні проблеми.
Окрім гризунів є ще багато блох, тому і дезінсекція теж вкрай необхідна.
Готуємось до дезінсекції. В таку жару це досить непросто, костюм стає імпровізованою сауною.
Окрім того обладнання теж постійно потребує уваги до себе тож на цьому тижні здали в ремонт дезінсектор.
Також слідкуємо за станом генераторів, постійно замінюємо мастило у двигуні та заправляємо, щоб людям було світло
Від сильного поштовху під час ракетної атаки у одному будинку розірвало труби у підвальному приміщенні. Будинок знаходився у двох кварталах від прильоту і йому пощастило лишитись цілим. Мешканці після того як відремонтували труби, що порозривало від вибуху, звернулись до нас для того щоб ми допомогли осушити підвальне приміщення і волога не піднялась на перші поверхи будинку. Після місяцю осушування підвального приміщення осушуючий пристрій, який було придбано ще за часів підриву Каховської ГЕС, чудово впорався зі своєю роботою, таким чином зупинивши вологу і не давши піднятись їй на перші поверхи де жили люди.
А на цьому тижні ми забрали прилад знову на склад і зробили дезінфекцію , щоб ні грибку ні плісняви у будинку не було
В один день на цьому тижні приїхали робити дератизацію, а тут пряме влучання у будинок в ночі було. Перенесли дератизацію на наступний тиждень, бо у той час була по-перше необхідна психологічна підтримка. Та й жильці окрім того були зайняті спілкуванням з поліцією та прибиранням.
АГРОПРОЄКТ
Врожай після агропроєкту вражає, тож ділимося ним з вами через фото.
ДОНЕЦЬКА ОБЛАСТЬ
КРАМАТОРСЬК, СЛОВ’ЯНСЬК
На цьому тижні було здійснено поїздки до міста Краматорська з метою доставки гуманітарного вантажу у вигляді хліба та продуктових наборів.
Люди були дуже вдячні.
Обстановка у Краматорську залишається напруженою. Люди не знають, що робити, і що буде далі. З побоюванням дивляться у завтрашній день. Не знають, куди рухатися, тому намагаємося не лише допомагати продуктами харчування, а й душевно підтримувати їх. Тобто зміцнити їхні емоції, зміцнити їх духовний стан, допомогти їм дивитися у завтрашній день без побоювання.
Також намагаємося допомогти людям похилого віку, які перебувають у дуже вразливому стані. Загалом, чесно кажучи, у Краматорську всі перебувають у вразливому становищі, усі цивільні. Наприклад, людям похилого віку нікому допомогти. Ті, які ще в робочому стані – не на пенсії, не мають зарплати так як немає роботи. Можливо, хтось і хотів комусь допомогти, але чомусь ситуація така, що мало хто відгукується.
У Краматорську дуже гостра потреба та проблема саме з дитячим харчуванням, а також у дорослих памперсах. Бракує пенсій та допомоги на їх придбання.
ХАРКІВСЬКА ОБЛАСТЬ
ХАРКІВ, КАМ’ЯНА ЯРУГА, МАЛА ДАНИЛІВКА
На цьому тижні був організований захід для молоді на тему «Мотивація», а для дітей організовували зустріч, на якій вітали хлопчину з днем народження.
Також продовжуємо надавати людям можливість підзарядити свої гаджети та ліхтарики, прийняти душ, попрати речі тощо.
Історія Лариси Петрівни, 80 років, м. Харків.
Наша команда одного разу по дорозі до магазину зустріла жінку похилого віку. Вона підійшла та попросила 9,70 грн на найдешевший хліб.
Жінка не мала нічого поїсти і вже 4 дні поспіль вона голодувала. Лариса Петрівна вирішила приготувати собі хліб, щоб вижити, але в неї не вистачило інгредієнтів, і вона приготувала з того, що було, і їй стало дуже погано. (бо борошна не вистачало, і жінка поклала соди більше, ніж треба)
Тому наступного дня вона вирішила вийти на вулицю, щоб попросити людей купити найдешевший хліб, якого їй вистачило б прожити ще 6 днів до виплати пенсії. Але війна залишила слід на серцях людей, і багато хто запеклий, і ніхто не захотів допомогти жінці. Тому коли наша команда її зустріла, то відразу ж, крім хліба, купила ще базових продуктів.
Після чого детальніше Лариса Петрівна роззнайомилася з нашою командою.
І виявляється, жінка все своє життя присвятила дітям, вона була вчителем молодших класів.
Вона залишилася сама, оскільки її дітей забрала війна, вони загинули через черговий обстріл міста Харків.
Наша команда дякує вам за те, що ви не залишаєте і допомагаєте нам у цей непростий час для нашої країни.
ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ОБЛАСТЬ
НІКОПОЛЬ
Цей період ознаменувався для нас активною діяльністю в усіх напрямках. Продовжуємо рухатися районом, охоплюючи чергові населені пункти. Коли бачимо очевидну потребу людей намагаємося використати будь-яку можливість полегшити їхню непросту долю.
У суботу зазвичай виїхали в район. Конкретних домовленостей ні з ким не мали. Так як організаційні моменти займають багато часу і не завжди вчасно дають результат.
З часом, заїхавши досить далеко зупинилися на дорозі в розгубленості. Побачивши автомобіль, що з’явився з нізвідки, ми без будь-якої надії махнули рукою, щоб звернути його увагу. Літній чоловік за кермом уважно слухав нас, а потім запропонував попрямувати в одне із глухих сіл де, як нам здається, життя зупинилося ще 20 років тому. Усі організаційні питання він узяв на себе. Вони були вирішені за лічені хвилини. Таким чином ми опинились у селі Олександропіль. Де за вечір прийняли близько 40 людей.
Місцевий пункт фельдшера надав нам приміщення для прийому.
По дорозі зупинилися на мосту через річку, щоб зняти докази, як швидко йде вода зараз із Нікопольського району. Це русло річки цілком висохле. Це вже більше схоже на калюжу. Там, якщо глибини буде по коліна, це буде дуже добре. І сюди з усього району стікаються птахи. Тут, мабуть, можна побачити всю Червону книгу. Тут і лелеки, і чаплі, і чого тут тільки немає, у пошуках води прилітають сюди.
Крім того, проїжджаємо випалені повністю кущі, посадки. Все-все повністю випалене до такого стану, що боляче дивитися.
Протягом тижня приймали людей взятих нами під опіку у нашому Центрі надання допомоги, підтримуючи їх продуктами та питною водою. Ніколи не думали, що вона стане для нас такою цінністю. За тижневий період нами роздано 2000 літрів питної води, 60 пар окулярів, 20 продуктових наборів
Також почули багато історій людей.
Олексі – водій далекобійник. Переніс важку операцію із вилучення тромбу з головного мозку. Він втратив пам’ять і зір, впізнає близьких тільки за голосом. Підтримуємо цю сім’ю вже протягом двох років. За тривалий час спілкування він дізнається тепер і про голос нашого волонтера В’ячеслава. Ділиться переживаннями та тривогами. Рветься у бій і просить влаштувати його на роботу. Дивлячись на нього серце стискається. Ти бачиш його порив, але розумієш, що він вже не воїн. Хочеться допомогти, але не знаєш як. Прекрасна людина, що втратила свої крила, адже вантажівка та кермо були його життям. З тугою простягається вслід автомобілям, що проїжджають повз.
Михайло. Заробляє життя збором макулатури і чергуванням у шкільництві. Молода перспективна людина з неординарним мисленням не має змоги реалізувати себе. Допомагаємо, чим можемо.
ПАВЛОГРАД
Тамара Григорівна, 69 років. Приїхали з Годинника Яру з рідними. Величезна подяка за допомогу, за хліб, дуже цінуємо та дякуємо.
ІВАНІВКА, АРХАНГЕЛЬСКЕ, АНДРІЇВКА
Села Іванівка, Архангельське, Андріївка дякують за смачний хліб.
КРИВИЙ РІГ
Метою поїздок на цьому тижні було:
— отримання та розвезення гуманітарної допомоги та хліба;
— проведення психо-тренінгів для постраждалих в наслідок війни.
Загальна вага перевезеної допомоги склала близько 2500 кг.
КАМ’ЯНСЬКЕ
Робота волонтерського центра в Кам‘янському районі складася з:
— перевезення гуманітарної допомоги по м. Кам’янське (лівий та правий берег);
— психо-соціальної програми «Зцілення душевних травм»;
— продовження та завершення дитячого табору «Подорож до дружболандії»;
— благодійних обідів;
— видачі хліба.
Також отримали подяки:
«Я Мартиненко Людмила, мені 36 років, до початку повномасштабної війни проживала в м. Авдіївка, залишалися вдома поки бойові дії не дійшли до міста. Коли фронт наблизився і почалися обстріли евакуювалися до Львову, я з двома дітками, 76 річна мама і племінник. Коли трішки оговталися то вирішили повернутися трішки ближче переїхали в Дніпро а потім в Кам’янське. Проживаємо разом, 5 чоловік, на вийнятій квартирі. Дуже вдячні допомозі яку можемо отримувати і увазі. Вдячні за смачний хліб».
