Шлях надії: хроніки допомоги в часи випробувань
У кожному куточку, де чутно вибухи, живуть люди, які чекають на підтримку. Хтось потребує шматка хліба, хтось – теплого слова, а комусь необхідно просто відчути, що вони не залишені наодинці з бідою. Щотижня наша команда долає сотні кілометрів, аби привезти не лише їжу, одяг чи ліки, а й часточку людяності.
Цей тиждень став черговою сторінкою у книзі спільної боротьби. Попри небезпеку, холод і втому, ми залишаємося там, де найбільше потрібна підтримка.
Харківщина: відновлення після руйнувань
Обстріли Харківської області не вщухають. Ворожі атаки знову зруйнували один із локальних госпіталів. Без медичної допомоги залишилися сотні людей. Адміністрація звернулася до нас по допомогу – і ми відгукнулися. Плівка, яку ми передали для перекриття стін та стелі, стала тимчасовим порятунком для шпиталю. Завдяки оперативності нашої команди вже за добу новий госпіталь почав приймати хворих.
Окрім шпиталю, ми передали плівку для ремонту пошкодженого гуртожитку в Харкові, де живуть переселенці. Кожен шматок матеріалу – це можливість для людей пережити ще одну холодну ніч у теплі.
Автомобілі, що дарують надію
Наші машини – це не просто транспорт. Вони – порятунок. Саме на них ми доставляємо їжу, воду, ліки, пальне. Цього тижня завдяки нашим партнерам вдалося відремонтувати кілька авто:
• Mercedes – основний транспорт у Нікопольському районі, де ситуація залишається критичною. Замінили ходову частину, гальмівні колодки, задній міст. Тепер машина знову вирушає в дорогу.
• Amarok – пікап, що курсує по прифронтових селах Харківщини. Він отримав нові фари, заміну гальмівних колодок та техобслуговування.
• “Жовтик” – Ford Transit – наша робоча конячка для доставки вантажів у Дніпро, Нікополь, Павлоград та Кривий Ріг. Замінили ходову частину, провели техогляд.
• Crafter – важкий мікроавтобус, який бере до трьох тонн вантажу. Йому провели профілактику супортів, заміну гальм та зимової гуми.
Без цих машин наша робота була б неможливою. Вони щодня долають небезпечні маршрути, щоб допомога дійшла до тих, хто її чекає.
Херсонщина: життя в умовах блекауту
17 лютого Херсон знову здригнувся від вибухів. Потужні удари знищили трансформатори, залишивши цілий мікрорайон без електрики. Люди звертаються до нас по генератори та паливо – і ми не відмовляємо.
Світло для цих людей – це не просто комфорт, а порятунок. Без нього вони залишаються в холоді, без тепла та зв’язку. Наша команда роздала кілька генераторів та забезпечила паливом десятки сімей.
Навіть у таких умовах життя триває. Ми передали дітям теплий одяг, солодощі, підтримали берегову охорону. А ще виконали незвичайну місію – евакуювали кота. Його господарі знайшли прихисток в Одесі, але тварина залишилася у небезпечному районі. Ми забрали пухнастого друга і повернули його родині.
Донеччина: острівці турботи серед війни
Ми не лише привозимо гуманітарну допомогу – ми створюємо острівці турботи серед війни. У Слов’янську та Миколаївці цього тижня ми провели особливий проєкт. Разом із нами приїхали два масажисти та два перукарі.
Антистресовий масаж – це не просто процедура, це дотик людяності. Люди, які місяцями живуть під обстрілами, нарешті змогли трохи розслабитися. За три дні понад 20 людей отримали масаж голови, шиї та плечей. А ще більше 15 людей – нові зачіски.
Ці послуги дарують людям не тільки фізичне полегшення, а й відчуття, що про них не забули.
Нікополь: боротьба за життя в сірій зоні
Нікополь уже три роки живе під щоденними обстрілами. Тут немає гуманітарних місій – лише ми. Ми роздаємо питну воду, продукти, оптичні окуляри, теплі речі.
Окрема історія – маленький Давид. Він не вміє говорити, але його очі розповідають більше, ніж слова. Кожен наш приїзд – це для нього подія. Цього тижня ми привезли йому продукти, іграшки та нове взуття.
Психологічна підтримка: загоєння душевних ран
Не лише їжа чи одяг допомагають людям вижити. Ми проводимо психо-соціальні програми для дітей та дорослих у Кам’янському, Нікополі та Марганці.
Цього тижня темами стали:
• “Сила вибору” – як залишатися собою в умовах війни.
• “Позитивне мислення” – як шукати світло навіть у темряві.
• Майстер-клас “Лапка”, де діти створювали м’які іграшки своїми руками.
Історії людей
Олена з Марганця – вчителька історії, вдова. Її чоловік, мобілізований фізрук, загинув під час штурму. Вона ледь стримувала сльози, дякуючи за допомогу.
Іван з Авдіївки – він не хотів виїжджати, але обстріли змусили його покинути рідний дім. Тепер він живе в Кам’янському і отримує допомогу від нашого фонду.
Надія, яка об’єднує
Кожна подорож, кожна передана банка консервів, кожна дитяча усмішка – це маленька перемога над відчаєм. Ми не можемо зупинити війну, але можемо зробити життя трохи легшим.
За цей тиждень ми роздали:
• 3000 літрів питної води
• 160 пар окулярів
• 100 комплектів постільних речей
• 30 ящиків сухого молока
• Допомогу Давиду та десяткам інших дітей
Ми продовжуємо шлях надії
У найтемніші часи надія залишається найсильнішою зброєю. Поки триває війна – триває й наша боротьба. Ми будемо там, де важко. Там, де інші не доїжджають. Там, де люди чекають.
Наша сила – у єдності. Наш шлях – це шлях надії.
Разом ми зможемо більше.
Підтримай нас!
Кожна гривня – це хліб, вода, ліки, теплі речі. Кожен репост – це шанс на допомогу ще одній родині.
Разом ми наближаємо перемогу.